Мир Солнца

Котеджі Золотої Підкови

Деревяний будинок 11 бази Золота Підкова
Деревяний будинок 12 бази Золота Підкова


Альтанки Золотої Підкови


Наша адреса:

Закарпатська область,
Ужгородський район,
с. Андріївка,

+38(050) 546-53-10
zolota-pidkovka@ukr.net
Схема местонахождения



База Золота Підкова:

Золотая Подкова - Лидер Карпат - проверено karpatami.org.ua


Наші партнёри:



Рейтинг туристических фирм TourPromo.Ru


В ОТПУСК.РУ - все о туризме и отдыхе: предложения турфирм,  поиск туров, горящие путевки, описание отелей и отзывы об отелях, визы, авиа и ж/д билеты, расписание поездов, погода на курортах, информация о странах, поиск попутчиков
TOPlist
Besucherzahler attractive russian brides from Moscow
счетчик посещений
web clocks relojes web
Contatore
Besucherzahler ukraine women profiles
website counter
Besucherzahler singlesnet
contatori per blog
contadores de visitas mailorder brides
contatori per blog
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET TOPlist TOPlist Рейтинг SIMPLETOP.NET E-Center.lt skaitliukas


Рейтинг туристических сайтов Украины. Відображено число відвідувачів сьогодні, середнє число відвідувачів за добу, оцінка сайту

Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых





Пієнінський національний парк

Пієнінський національний парк. Географічне положення. Територія Піенінського національного парку (ПНП) займає центральну частину Пієнінської кліппенової зони від висоти 425 м до найвищої точки Пієнін - гори Три Корони (982 м) (Zarzycki et all., 1982). Його площа становить 2421 га, з якої 1763 га займають лісові формації. Парк був створений ще в 1930 р. на площі 736 га; в 1954 р. він був значно розширений і одержав новий юридичний статус.

Кліматичні умови. Клімат на території ПНП значно м'якший, ніж у сусідніх гірських масивах. Середньорічна температура повітря становить 5,2° С, середня температура січня - мінус 5, 8° С, липня - 14,9° С. Річна сума опадів досягає 915 мм. Характерна особливість клімату парку - значна варіабільність. Сильно інсольовані південні схили, які захищені від вітрів, відзначаються дуже теплим кліматом, а експоновані на північ схили і глибокі вузькі долини характеризуються холодним і вологим кліматом. Така диференціація клімату істотно впливає на видову різноманітність флори і фауни парку.

Геологічна та геоморфологічна будова. Піеніни складені породами юрського і крейдяного періодів. Це тверді вапняки, які утворюють найвищі вершини та стрімкі скелі, а також мергелі та крейдові пісковики, що легко піддаються ерозії. На значній частині території юрські і крейдяні породи перекриті молодими флішовими відкладами. Рельєф і ландшафти парку дуже різноманітні. Серед пенепленізованих флішових карпатських хребтів Пієніни піднімаються у вигляді величезних вертикальних стрімчаків, висота яких досягає 500 м. Гряду Піенін перетинає ріка Дунаєць, яка утворює глибокий залом, що вважається одним з найбільш мальовничих у Європі. На віддалі 2,5 км він утворює сім великих поворотів. Долина Дунайця дуже вузька, місцями має дещо більше 10 м ширини і обрамована скельними стінами висотою понад 300 м (рис. 13). Різна стійкість підстилаючих порід зумовлює наявність різноманітних форм рельєфу. Поруч з хвилястими хребтами і куполоподібними вершинами утворились обривисті стрімчаки і скельні шпилі.

Долини часто мають характер скелястих ущелин.

Грунти. Близько 40% території ПНП займають грунти, утворені на вапняках та інших породах багатих на СаСОз. Вони мають характер різного типу рендзин - від ініціальних до глибокогумусних. На флішових породах сформовані буроземні грунти, які займають біля 55% території парку. На заплавних терасах долини Дунайця утворились мулисті грунти.

Водна мережа. Найбільшою рікою в Пієнінах є Дунаєць, в який впадають численні потоки. Характерна риса території парку - густа мережа джерел (біля 300). Більшість з них - це типові карстові джерела з високим дебітом.

Залом ріки Дунаєць. Пієнінський національний парк.
Рис. 13. Залом ріки Дунаєць. Пієнінський національний парк. Фото В. Стройного.

Рослинні ступені. Майже вся територія парку розташована в PC ялицево-букових лісів. На скелястих схилах південної експозиції зустрічаються екстразональні рештки грабняків та угруповання термофільної і навіть ксерофільної рослинності, яка типова для більш теплих рівнинних і передгірських територій.

Флора. На території парку виявлено понад 1000 видів судинних рослин, дуже відмінних у географічному і екологічному аспектах (Zarzycki, 1982). Про виключну своєрідність і геологічну давність флори Пієнін свідчить наявність двох ендемічних видів - кульбаби пієнінської (Taraxacum pieninicum) і жовтушника пієнінського (Erysimum pieninicum). Тут виявлено також ендемічні для Пієнін різновидності чотирьох видів: мінуарції щетинолистої (Minuartia setacea var. pienina), очитка їдкого (Sedum acre var. calcigenum), полину гіркого (Artemisia absinthium var. calcigena) і волошки Тріумфетті (Centaurea triumfetti var. pienina). До флористичних раритетів Пієнін належать також географічні релікти - дендрантема Завадського (Dendranthema zawadskii), найближче місцезростання якої знаходиться на Російській височині, та яловець козачий (Juniperus sabina), що в дикому стані зростає в Південних Карпатах, Альпах та на Кавказі*. На території парку знаходяться найбільш західні локалітети скополії карніолійської і апозериса смердючого, які широко поширені в Східних Карпатах.

* У I960 р. С. Стойко виявив біогрупи ялівцю козачого на вапнякових скелях Пієнінської стрімчакової зони в Угольському масиві Карпатського заповідника.

Відмінності в умовах місцезростання (зокрема, мікроклімату) на території ПНП настільки значні, що часто у безпосередній близькості ростуть оліготермічні гірські види - Thesium alpinum, Aster alpinus, Ranunculus oreophillus, Astragalus lustralis, Androsace lactea, Euphrasia salisburgensis, Bellidiastrum michelii та термофільні рослини - Alysum arduini, Potentilla recta, Bupleurum falcatum, Inula ensifolia, I. salicina, Melica transsilvanica.

Із західнокарпатських ендемів в парку зустрічаються будяк лопатевий (Carduus lobulatus), сольданела карпатська (Soldanella carpatica) та гвоздика рання (Dianthus praecox). У парку виявлено 670 видів мохів і лишайників, біля 550 видів грибів.

Характерною є значна участь представників середземноморського елементу. Зустрічаються також високогірські і бореально-альпійські види.

Фауна. На території парку виявлено 236 видів хребетних, в тому числі 45 ссавців, 160 птахів (з них 95 гніздяться в парку), 15 земноводних і плазунів, 16 видів риб. Серед ссавців цікавою є миша мала (Apodemus microps) - представник степового елементу. На увагу заслуговує багата фауна летючих мишей - 10 видів. Із Словацьких Пієнін сюди залітає довгокрил звичайний (Miniopterus schreidersi) - представник популяції тропічних летючих мишей; на території Польщі в парку його найбільш північний локалітет. Із великих ссавців слід згадати рись (Felis lynx), оленя (Cervus elaphus), лисицю (Vulpes vulpes) та ін.

Із птахів відмічені два середземноморські види - дрізд кам'яний (Monticola saxatilis) та стінолаз (Tichodroma muraria), що мають тут найбільш північний у Європі локалітет. Пієніни цінний осередок скупчення і гніздування пугача (Bubo bubo). Тут живе вісім пар цього зникаючого виду. З інших видів рідкісними є лелека чорний (Сісоnіа nigra) та представники тайгового елементу - дятел трипалий (Ріcoides tridactylus), кедрівка (Nucifraga caryocatactes), дрізд окільцьований (Turdus torquatus). Вздовж потоків і рік живуть зимородок (Аісеdo atthis) та два типово гірські види - трясогузка гірська (Motacilla cinerea) і водяний горобець (Cinclus cinclus).

Серед плазунів особливої охорони заслуговує рідкісний південний термофільний вид ескулапова змія (Elaphe longissima). У групі земноводних переважають гірські види - тритони карпатський та гірський, саламандра плямиста та жерлянка гірська (Bombina variegata). У річках та потоках парку водяться форель річкова, харіус європейський (Thymallus thymallus) та ін.

Багата і різноманітна фауна безхребетних. У Пієнінах виявлено біля 6500 видів, хоча ряд систематичних груп ще достатньо не вивчений. Пієнінські види становлять біля 50% усієї фауни Польщі. Тут описані два ендемічні для Пієнін види ногохвостки (Onychiurus carpenteri, Isophya pienensis). Численні в парку західнокарпатські, загально-карпатські та реліктові види. У всіх групах безхребетних зустрічаються багато представників оліготермічних гірських і бореально-монтанних видів, а також ксеротермічних південних видів. Із цікавих і рідкісних комах слід згадати розалію альпійську (Rosalia alpina) та три види метеликів, що знаходяться під загрозою зникання - аполон (Parnassius apollo), мнемозіна (P. Mnemozyna) та подалірій (Papilio podalirius).

Особливим багатством відзначається фауна слимаків, що нараховує близько 100 видів. Серед них 37 видів - елементи типово гірські, карпатські та карпато-східноальпійські, 24 - бореально-монтанні і 11 понтичні. До рідкісних належать ксеротермний вид слимака Pupila triplicate, який зустрічається на Кавказі, в Криму і в Південній Європі, а також відомий лише у кількох локалітетах в Європі слимак Linax bielzii. Звичайним типово карпатським видом є слизняк голубий (Bielzia coerulans).

Рослинність. Серед лісових формацій переважають ялицеві бучини та бучини. Останні представлені типом Dentario glandulosae-Fagetum, в покриві якого переважають зубниці залозиста й бульбиста та живокіст серцевидний. У затінених ущелинах на вапнякових розсипах сформований рідкісний тип яворового лісу - Phyllitido-Aceretum з такими характерними у покриві рослинами, як листовик сколопендровий (Phyllitis scolopendrium) та лунарія оживаюча (Lunaria rediviva). На інсольованих південних схилах поширені осокові бучини (Сагісі-Fagetum) з такими теплолюбними рослинами, як осока біла (Сагех alba), тонконіг стирійський (Poa stiriaca) та декоративними орхідними - булатками білою й довголистою (Cephalanthera alba, C. longifolia).

В найнижчих частинах південних схилів трапляються осередки грабово-липових лісів (Carpineto-Tilietum). На вершинах скельних масивів збереглись реліктові сосняки, що являють собою збіднений варіант поширеного на півдні Європи угруповання Erico-Pinion. Вздовж річкових терас вузькою смугою тягнуться сіровільшняки (Alnetum incanae carpaticum) з характерним для них страусовим пером звичайним (Matteucia struthiopteris). На крутих стінках вапнякових скель поширене ендемічне для Пієнін угруповання Dendrathemo-Seslerietum. Крім едифікаторів дендратеми Завадського (Dendrathema zawadskii) та сеслерії скельної (Sesleria varia) в ньому відмічені жовтушник Вітмана (Erysimum wittmannii), гвоздика рання (Dianthus praecox), сонцецвіт скельний (Helianthemum rupifragum), астрагал світлий (Astragallus australis), бурячок Ардуіна (Alyssum arduini). Часто тут зустрічається наскельне угруповання костриці бліднуватої. (Festuca pallens).

Особливої уваги заслуговують флористично багаті барвисті пієнінські конюшинові луки (Anthylli-Trifolietum montani). Влітку тут цвітуть численні види орхідних (Orchis sambucina, О. mascula, O. morio, О. ustulata, Traunsteinera globosa, Gymnadenia conopsea).

Природоохоронне зонування. На території ПНП на площі 587 га створено резерват із суворим режимом охорони, який включає цікаву з природоохоронної точки зору найбільш скелясту територію. Заплановано приєднати до парку так звані Малі Пієніни і збільшити його площу до 5 тис. га. Навколо ПНП на території Бескид і Підгаля запроектовано виділити охоронну зону на площі понад 20 тис. га.

Наукове та народногосподарське значення. Завдяки надзвичайно цікавій природі ПНП належить до найкраще вивчених заповідних об'єктів Польщі, хоча він і не має власної науково-дослідної бази. Протягом останнього десятиріччя були виконані комплексні дослідження паркових екосистем, мета яких полягала у повній характеристиці природи у зв'язку з можливим впливом на неї побудованого поблизу великого водосховища та гідроелектростанції.

Туристичне, рекреаційне та дидактичне значення. Територія парку інтенсивно використовується для рекреації й туризму. Проводяться також дидактичні студентські та шкільні екскурсії. Загальна довжина туристичних та дидактичних стежок становить 25 км (1 км/км2). Щороку парк відвідує близько 65 тис. туристів. Безпосередньо за парком розташовано кілька популярних в туристичному аспекті місцевостей з великою нічліжною базою. Для задоволення зростаючих потреб населення поруч з парком організовано два туристичні приюти.

Антропогенний вплив. На території парку спостерігається прогресуюче зменшення чисельності ряду рідкісних видів рослин і тварин і навіть їх зникання. Це оліготермні гірські види і передусім теплолюбні південні, які мають тут найбільш північні реліктові локалітети. Причина цього явища - посилена урбанізація підніжжя Пієнін, зростання забруднення повітряного басейну промисловими ексгаляціями та вихлопними газами, зростаючий туристичний і рекреаційний прес.

Джерело: Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат. - Львів: Світ, 1991. - 248 с. (подані матеріали можливо використовувати лише для ознайомлення. Шукайте книжку у книжковиз магазинах)

Передмова
1. Екологічна і біогеографічна характеристика Карпат
Західні Карпати
Східні Карпати
Південні Карпати
2. Історія та організаційна структура охорони природи в Карпатах
2.1. Історичний огляд природоохоронних заходів
2.2. Організаційна структура охорони природи в країнах, на території яких розташовані Карпати
3. Наукове визначення різних типів заповідних екосистем
4. Екосистеми Карпат
4.1. Чехо-словацькі Карпати
Татранський національний парк (ТАНАП)
Пієнінський національний парк
Національний парк Низькі Татри
Національний парк Мала Фатра
Охоронна ландшафтна область "Бескиди"
Охоронна ландшафтна область Малі Карпати
Охоронна ландшафтна область Білі Карпати
Охоронна ландшафтна область Велика Фатра
Охоронна ландшафтна область Гірська Орава
Охоронна ландшафтна область Штіавницьке Горбогір'я
Охоронна ландшафтна область Муранська Планина
Охоронна ландшафтна область Поляна
Охоронна ландшафтна область Словацький рай
Охоронна ландшафтна область Вигорлат
Охоронна ландшафтна область Східні Карпати
4.2. Польські Карпати
Баб'є-Гурський біосферний заповідник
Татранський національний парк
Горчанський національний парк
Пієнінський національний парк
Бещадський національний парк
Інші охоронні території
4.3. Угорські Карпати
Бюккський національний парк
Агтелекський біосферний заповідник
Рослинність
Голлокейський ландшафтоохоронний район
Лазберцький ландшафтоохоронний район
Берженьський ландшафтоохоронний район
Земпленський ландшафтоохоронний район
Природні резервати державного значення
Токайсько-Бодрогзугський ландшафтоохоронний район
4.4. Українські Карпати
Угольсько-Широколужанський заповідний масив
Хустський заповідний масив "ДОЛИНА НАРЦИСІВ"
Карпатський національний парк
Національний парк "Синевир"
Інші важливіші природоохоронні території
Національний парк "Українські Бескиди"
4.5. Румунські Карпати
Біосферний заповідник Ретезат
Бучеджські гори і природні резервати на їх території
5. Міжнародний біосферний заповідник у Бескидах (проект) та його значення для природоохоронного співробітництва
6. Поліфункцюнальне значення заповідних екосистем та оптимізація їхнього охоронного режиму
Післямова











ФОТО ЦІНИ КОНТАКТИ КОТЕДЖІ


Басейн Золота Підкова (Золотая Подкова)

Фотографії туристичної бази Золота Підкова


Відпочинок у Карпатах у Золотій Підкові Альтанки туристичної бази Золота Підкова Ресторан туристичної бази Золота Підкова Дозвілля туристичної бази Золота Підкова Ціни туристичної бази Золота Підкова Контакти туристичної бази Золота Підкова Котеджі туристичної бази Золота Підкова