Мир Солнца

Котеджі Золотої Підкови

Деревяний будинок 11 бази Золота Підкова
Деревяний будинок 12 бази Золота Підкова


Альтанки Золотої Підкови


Наша адреса:

Закарпатська область,
Ужгородський район,
с. Андріївка,

+38(050) 546-53-10
zolota-pidkovka@ukr.net
Схема местонахождения



База Золота Підкова:

Золотая Подкова - Лидер Карпат - проверено karpatami.org.ua


Наші партнёри:



Рейтинг туристических фирм TourPromo.Ru


В ОТПУСК.РУ - все о туризме и отдыхе: предложения турфирм,  поиск туров, горящие путевки, описание отелей и отзывы об отелях, визы, авиа и ж/д билеты, расписание поездов, погода на курортах, информация о странах, поиск попутчиков
TOPlist
Besucherzahler attractive russian brides from Moscow
счетчик посещений
web clocks relojes web
Contatore
Besucherzahler ukraine women profiles
website counter
Besucherzahler singlesnet
contatori per blog
contadores de visitas mailorder brides
contatori per blog
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET TOPlist TOPlist Рейтинг SIMPLETOP.NET E-Center.lt skaitliukas


Рейтинг туристических сайтов Украины. Відображено число відвідувачів сьогодні, середнє число відвідувачів за добу, оцінка сайту

Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых





Баб'є-Гурський біосферний заповідник

Баб'є-Гурський біосферний заповідник. Географічне положення. Біосферний заповідник (БЗ) розташований у Високому Бескиді, що належить до широкого пасма Західних Бескид. Його територія охоплює північні і частково південні схили відокремленого масиву Бабйої Гури від 950 м до самої її вершини - 1725 м (Zabierowski, 1983). Площа БЗ становить 1704 га, з якої 1552 га приходиться на ліси. З метою охорони цінних лісових екосистем ще в 1934 р. на Баб'їй Гурі був створений резерват площею 1050 га. У 1954 р. на його базі організований національний парк. Враховуючи важливе екологічне і народногосподарське значення НП в 1977 p., він був включений у світову мережу біосферних заповідників.

Кліматичні умови. Клімат БЗ змінюється залежно від висоти над рівнем моря. Середньорічна температура повітря у найнижчій його частині становить 6° С, на верхній вертикальній межі (1600 м) знижується до 0,5° С. Середня температура січня дорівнює відповідно для згаданих висот мінус 2,1° С і мінус 9,3° С, а липня - 15,8 та 8,7° С. Середня річна кількість опадів коливається від 1139 до 1226 мм.

Геологічна та геоморфологічна будова. Підстилаючою породою на території БЗ є карпатський фліш, утворений пачками середньо- і дрібнозернистих пісковиків магурської світи, які чергуються із тонкими прошарками глинистих сланців.

Баб'я Гура являє собою потужний хребет довжиною близько 10 км, який тягнеться зі сходу на захід і відмежований від інших масивів глибокими перевалами. Північні схили його дуже круті, скелясті, вкриті у верхній частині кам'янистими осипами. В гірському ландшафті чітко виражені льодовикові котли. Південні схили хребта - положисті з слабодиференційованим рельєфом.

Грунти. В грунтовому покриві Бабйої Гури простежується вертикальна поясність. У нижніх положеннях сформовані буроземні грунти. В середній частині схилів переважають слабо-, середньо- і сильноопідзолені буроземи. Вище верхньої межі лісу, під формаціями криволісся, типовими є торф'яно-підзолисті грунти, а на скелястих вершинах трапляються грунти з ініціальною стадією розвитку та слабо вираженим ґрунтовим профілем.

Водна мережа. Представлена чисельними джерелами та витоками швидких гірських потоків. Більш зволожені північні схили відзначаються і більш розгалуженою гідромережею. В окремих басейнах гірських потоків збереглись оригінальна флора і рослинність. Мальовничі русла потоків мають важливе ландшафтно-естетичне значення і є улюбленими місцями для відвідувачів парку.

Рослинні ступені. Вертикальна розчленованість рослинного покриву представлена в БЗ у класичній формі. У нижньо-і середньо-гірському поясі до висоти 1150 м сформовані рослинні ступені (PC) евтрофних лісів, що належать до типу карпатських бучин, та мезотрофних ялицево-смерекових борів*. У верхньому гірському поясі від 1150 до 1390 м поширений PC ацидофільних смерекових борів. У межах 1390-1650 м сформований PC криволісся, вище якого поширений PC субальпійських лук з фрагментами альпійських угруповань.

* Згідно з прийнятою в Польщі лісовою типологією до борів належать типи хвойних лісів. Це поняття відрізняється від борів в Українській типології П.С. Погребняка як оліготрофних типів умов місцезростання, наприклад, соснових борів.

Флора. БЗ відзначається значним видовим багатством вищих і нижчих рослин та грибів. На його території росте 650 видів судинних рослин, 20 листяних мохів, 100 печіночників, 200 лишайників, 180 водоростей та кілька сот видів грибів. У парку ретельно охороняється єдиний у Польщі локалітет стародуба оленячого (Laserpitium archangelicum) та унікальне для Західних Карпат місцезростання роговика альпійського (Cerastium alpinum var. babiogorense), яке збереглось на вершині Бабйої Гури. Ендемічним для НП є приворотень баб'є-гурський (Alchemilla babiogorense). Серед інших флористичних раритетів слід згадати також західнокарпатський ендем - сольданелу карпатську (Soldanella carpatica) і два загальнокарпатських ендеми - дзвоники мінливі (Campanula polymorpha) та вербу Китайбеля (Salix kitaibeliana).

Баб'єгурський БЗ є найбільшим і найцікавішим осередком високогірської флори в межах Західних Бескид. Тут росте понад 70 видів високогірських рослин, таких, як тоція альпійська (Tozzia alpina subsp. carpatica), верба сітчаста (Salix reticulata), анемона нарцисоцвіта (Anemona narcissiflora), сон альпійський (Pulsatilla alpina), жовтець гірськолюбний (Ranunculus oreophilus), ломикамінь висхідний (Saxifraga adscendens), бартсія альпійська (Bartsia alpina), тирлич крапчастий (Gentiana punctata), ожина брунатна (Luzula spadicea), тонконіг пухкий (Роа Іаха).

Серед спорових рослин у Баб'їй Гурі виявлено ряд рідкісних листяних і печіночних мохів (Hookeria lucens, Haplomitrium hookeri) та лишайників (Cyphelium carelicum, Haematomma cismonicum).

Фауна. На території БЗ зафіксовано близько 150 видів хребетних. У групі ссавців, яка нараховує понад 30 видів, найбільш характерними є олень карпатський (Cervus elaphus montanus), рись (Felis lynx), куниця лісова (Martes martes), борсук (Meles meles), жолудівка (Eliomys quercinus), бурозубка гірська (Sorex alpinus).

Із птахів заслуговують на увагу два високогірських види - щеврик гірський (Anthus spinoletta) та завирушка альпійська (Prunella collaris), бореально-альпійський вид дрізд білозобий (Turdus torquatus) та типові для пралісів пугач (Bubo bubo) і глухар (Tetrao urogallus).

У групі земноводних цікавими видами є карпатський субендем тритон карпатський (Triturus montandoni), тритон альпійський (Triturus alpestris), саламандра плямиста (Salamandra salamandra), джерелянка гірська (Bombina variegata).

У фауні численних безхребетних на Баб'їй Гурі виявлено кілька десятків ендемічних та субендемічних для Карпат видів. Це жуки - Pterostichus faveolatus, Chrysolima schneideri, павук - Clubiosa alpicola, слимак - Bielzia coerulans, вилоніг - Mixodiaptomus tatricus. Прикладом третинних реліктів є типовий для підземних вод бокоплав (Niphargus tatrensis).

Рослинність. Панівним типом рослинного покриву в БЗ є ліси, які займають 75% його площі. На родючих буроземних грунтах сформовані букові ліси (тип - бучина карпатська - Dentario glandulosae-Fagetum), в яких поодиноку домішку утворюють ялиця (Abies alba) і смерека (Picea abies). У трав'яному покриві бучин характерними є неморальні види - зубниці бульбиста і залозиста (Dentaria glandulosa, D. bulbosa), живокіст серцевидний (Symphytum cordatum), підмаренник запашний (Galium odoratum), багаторядники Брауна і шипуватий (Polystichum braunii, P. aculeatum) та ін. У вологих едатопах трапляється рідкісна асоціація - бучина з домінуванням у трав'яному покриві цибулі ведмежої (Allium ursinum).

На бідніших грунтах у нижньому гірському поясі (Abieti-Piceetum montanum) поширені ялицево-смерекові бори, для трав'яного покриву яких характерними є ацидофільні види - чорниця (Vaccinium myrtillus), підбілик альпійський (Homogyne alpina), плаун колючий (Lycopodium annotinum), підмаренник круглолистий (Galium rotundi-folium).

У верхньому гірському поясі сформовані угруповання, що належать до карпатського смерекового бору (Piceetum tatricum). Вони приурочені до бідніших, опідзолених і дуже кислих грунтів. У їх трав'яному покриві переважають чорниця або щитник австрійський (Dryopteris austriaca) з участю таких характерних для даного типу видів, як зозулині сльози серцевидні (Listera cordata), блехнум колосистий (Blechnum spicant) та ін. Серед смерекових борів у скелястих ущелинах та понад потоками трапляються невеликі ділянки горобинової яворини (Sorbo-Aceretum carpaticum), які відомі лише з Бабйої Гури.

Над верхньою межею лісів значну площу, понад 20% території БЗ, займає гірсько-соснове криволісся (Pinetum mughi carpaticum). Характерні його ценотичні компоненти - горобина (Sorbus aucuparia var. glabrata), порічки скельні (Ribes petraeum), шипшина звисла (Rosa pendulina), верба сілезька (Salix silesiaca).

У привершинній смузі Бабйої Гури близько 5% території заповідника займають трав'яні угруповання. Понад потоками формується барвисте високотрав'я з аденостилеса сіролистого (Adenostyles alliariae), цицербіти альпійської (Cicerbita alpina), аконіту міцного (Aconitum firmum), сугайника австрійського (Doronicum austriacum), жовтця платанолистого (Ranunculus platanifolius). Для найвищих місцеположень характерні альпійські угруповання з ситника трироздільного та осоки низької (Juncetum trifidi-Caricetum supinae). Сформовані тут також фрагменти угруповань, характерних для тривалих сніжників. На особливу увагу заслуговує ендемічне для Бабйої Гури наскельне угруповання костриці різнобарвної (Festucetum versicolor babio-gorense) зі значною участю інших високогірських видів.

Природоохоронне зонування. Основна частина БЗ площею 1061 га (62,3%), де найкраще збереглись корінні ліси, охороняється в абсолютних резерватах. Решта території, на якій біогеоценози зазнали антропогенних змін, охороняється у часткових резерватах, де вживають певні біотехнічні заходи, спрямовані на відтворення первинної структури угруповань. Широка смуга лісових масивів, що прилягають до БЗ, має бути взята під охорону у формі ландшафтного парку.

Наукове і народногосподарське значення. На території БЗ проводяться багатопланові екологічні і біогеографічні дослідження, по результатах яких опубліковано близько 1000 робіт.

Туристичне, рекреаційне та дидактичне значення. В БЗ розташована туристична база, а на його території організована мережа туристичних стежок довжиною 31 км (0,5 км/км2). Протягом року у заповіднику буває до 40 тис. відвідувачів. Основна їх частина - це шкільна молодь і студенти, які відвідують парк з дидактичною метою. Природничий музей і дві науково-дидактичні стежки допомагають їм ознайомитись із закономірностями висотного розчленування біогеоценозів, функціонуванням паркових екосистем, їх багатою флорою і фауною.

Антропогенний вплив. Оскільки БЗ розташований близько від Силезького промислового комплексу, його територія знаходиться в зоні сильного забруднення повітря шкідливими газами та промисловим пилом.

Ці викиди створюють загрозу для хвойних лісів, серед яких вже спостерігається відмирання ялиці. В ослаблених деревостанах є небезпека інвазії ентомошкідників. У деяких місцях БЗ спостерігається пошкодження рослинності внаслідок надмірного туристичного пресу. Дирекція БЗ здійснює широку профілактичну роботу по попередженню небажаного антропогенного впливу на паркові екосистеми.Баб'є-Гурський біосферний заповідник. Географічне положення. Біосферний заповідник (БЗ) розташований у Високому Бескиді, що належить до широкого пасма Західних Бескид. Його територія охоплює північні і частково південні схили відокремленого масиву Бабйої Гури від 950 м до самої її вершини - 1725 м (Zabierowski, 1983). Площа БЗ становить 1704 га, з якої 1552 га приходиться на ліси. З метою охорони цінних лісових екосистем ще в 1934 р. на Баб'їй Гурі був створений резерват площею 1050 га. У 1954 р. на його базі організований національний парк. Враховуючи важливе екологічне і народногосподарське значення НП в 1977 p., він був включений у світову мережу біосферних заповідників.

Кліматичні умови. Клімат БЗ змінюється залежно від висоти над рівнем моря. Середньорічна температура повітря у найнижчій його частині становить 6° С, на верхній вертикальній межі (1600 м) знижується до 0,5° С. Середня температура січня дорівнює відповідно для згаданих висот мінус 2,1° С і мінус 9,3° С, а липня - 15,8 та 8,7° С. Середня річна кількість опадів коливається від 1139 до 1226 мм.

Геологічна та геоморфологічна будова. Підстилаючою породою на території БЗ є карпатський фліш, утворений пачками середньо- і дрібнозернистих пісковиків магурської світи, які чергуються із тонкими прошарками глинистих сланців.

Баб'я Гура являє собою потужний хребет довжиною близько 10 км, який тягнеться зі сходу на захід і відмежований від інших масивів глибокими перевалами. Північні схили його дуже круті, скелясті, вкриті у верхній частині кам'янистими осипами. В гірському ландшафті чітко виражені льодовикові котли. Південні схили хребта - положисті з слабодиференційованим рельєфом.

Грунти. В грунтовому покриві Бабйої Гури простежується вертикальна поясність. У нижніх положеннях сформовані буроземні грунти. В середній частині схилів переважають слабо-, середньо- і сильноопідзолені буроземи. Вище верхньої межі лісу, під формаціями криволісся, типовими є торф'яно-підзолисті грунти, а на скелястих вершинах трапляються грунти з ініціальною стадією розвитку та слабо вираженим ґрунтовим профілем.

Водна мережа. Представлена чисельними джерелами та витоками швидких гірських потоків. Більш зволожені північні схили відзначаються і більш розгалуженою гідромережею. В окремих басейнах гірських потоків збереглись оригінальна флора і рослинність. Мальовничі русла потоків мають важливе ландшафтно-естетичне значення і є улюбленими місцями для відвідувачів парку.

Рослинні ступені. Вертикальна розчленованість рослинного покриву представлена в БЗ у класичній формі. У нижньо-і середньо-гірському поясі до висоти 1150 м сформовані рослинні ступені (PC) евтрофних лісів, що належать до типу карпатських бучин, та мезотрофних ялицево-смерекових борів*. У верхньому гірському поясі від 1150 до 1390 м поширений PC ацидофільних смерекових борів. У межах 1390-1650 м сформований PC криволісся, вище якого поширений PC субальпійських лук з фрагментами альпійських угруповань.

* Згідно з прийнятою в Польщі лісовою типологією до борів належать типи хвойних лісів. Це поняття відрізняється від борів в Українській типології П.С. Погребняка як оліготрофних типів умов місцезростання, наприклад, соснових борів.

Флора. БЗ відзначається значним видовим багатством вищих і нижчих рослин та грибів. На його території росте 650 видів судинних рослин, 20 листяних мохів, 100 печіночників, 200 лишайників, 180 водоростей та кілька сот видів грибів. У парку ретельно охороняється єдиний у Польщі локалітет стародуба оленячого (Laserpitium archangelicum) та унікальне для Західних Карпат місцезростання роговика альпійського (Cerastium alpinum var. babiogorense), яке збереглось на вершині Бабйої Гури. Ендемічним для НП є приворотень баб'є-гурський (Alchemilla babiogorense). Серед інших флористичних раритетів слід згадати також західнокарпатський ендем - сольданелу карпатську (Soldanella carpatica) і два загальнокарпатських ендеми - дзвоники мінливі (Campanula polymorpha) та вербу Китайбеля (Salix kitaibeliana).

Баб'єгурський БЗ є найбільшим і найцікавішим осередком високогірської флори в межах Західних Бескид. Тут росте понад 70 видів високогірських рослин, таких, як тоція альпійська (Tozzia alpina subsp. carpatica), верба сітчаста (Salix reticulata), анемона нарцисоцвіта (Anemona narcissiflora), сон альпійський (Pulsatilla alpina), жовтець гірськолюбний (Ranunculus oreophilus), ломикамінь висхідний (Saxifraga adscendens), бартсія альпійська (Bartsia alpina), тирлич крапчастий (Gentiana punctata), ожина брунатна (Luzula spadicea), тонконіг пухкий (Роа Іаха).

Серед спорових рослин у Баб'їй Гурі виявлено ряд рідкісних листяних і печіночних мохів (Hookeria lucens, Haplomitrium hookeri) та лишайників (Cyphelium carelicum, Haematomma cismonicum).

Фауна. На території БЗ зафіксовано близько 150 видів хребетних. У групі ссавців, яка нараховує понад 30 видів, найбільш характерними є олень карпатський (Cervus elaphus montanus), рись (Felis lynx), куниця лісова (Martes martes), борсук (Meles meles), жолудівка (Eliomys quercinus), бурозубка гірська (Sorex alpinus).

Із птахів заслуговують на увагу два високогірських види - щеврик гірський (Anthus spinoletta) та завирушка альпійська (Prunella collaris), бореально-альпійський вид дрізд білозобий (Turdus torquatus) та типові для пралісів пугач (Bubo bubo) і глухар (Tetrao urogallus).

У групі земноводних цікавими видами є карпатський субендем тритон карпатський (Triturus montandoni), тритон альпійський (Triturus alpestris), саламандра плямиста (Salamandra salamandra), джерелянка гірська (Bombina variegata).

У фауні численних безхребетних на Баб'їй Гурі виявлено кілька десятків ендемічних та субендемічних для Карпат видів. Це жуки - Pterostichus faveolatus, Chrysolima schneideri, павук - Clubiosa alpicola, слимак - Bielzia coerulans, вилоніг - Mixodiaptomus tatricus. Прикладом третинних реліктів є типовий для підземних вод бокоплав (Niphargus tatrensis).

Рослинність. Панівним типом рослинного покриву в БЗ є ліси, які займають 75% його площі. На родючих буроземних грунтах сформовані букові ліси (тип - бучина карпатська - Dentario glandulosae-Fagetum), в яких поодиноку домішку утворюють ялиця (Abies alba) і смерека (Picea abies). У трав'яному покриві бучин характерними є неморальні види - зубниці бульбиста і залозиста (Dentaria glandulosa, D. bulbosa), живокіст серцевидний (Symphytum cordatum), підмаренник запашний (Galium odoratum), багаторядники Брауна і шипуватий (Polystichum braunii, P. aculeatum) та ін. У вологих едатопах трапляється рідкісна асоціація - бучина з домінуванням у трав'яному покриві цибулі ведмежої (Allium ursinum).

На бідніших грунтах у нижньому гірському поясі (Abieti-Piceetum montanum) поширені ялицево-смерекові бори, для трав'яного покриву яких характерними є ацидофільні види - чорниця (Vaccinium myrtillus), підбілик альпійський (Homogyne alpina), плаун колючий (Lycopodium annotinum), підмаренник круглолистий (Galium rotundi-folium).

У верхньому гірському поясі сформовані угруповання, що належать до карпатського смерекового бору (Piceetum tatricum). Вони приурочені до бідніших, опідзолених і дуже кислих грунтів. У їх трав'яному покриві переважають чорниця або щитник австрійський (Dryopteris austriaca) з участю таких характерних для даного типу видів, як зозулині сльози серцевидні (Listera cordata), блехнум колосистий (Blechnum spicant) та ін. Серед смерекових борів у скелястих ущелинах та понад потоками трапляються невеликі ділянки горобинової яворини (Sorbo-Aceretum carpaticum), які відомі лише з Бабйої Гури.

Над верхньою межею лісів значну площу, понад 20% території БЗ, займає гірсько-соснове криволісся (Pinetum mughi carpaticum). Характерні його ценотичні компоненти - горобина (Sorbus aucuparia var. glabrata), порічки скельні (Ribes petraeum), шипшина звисла (Rosa pendulina), верба сілезька (Salix silesiaca).

У привершинній смузі Бабйої Гури близько 5% території заповідника займають трав'яні угруповання. Понад потоками формується барвисте високотрав'я з аденостилеса сіролистого (Adenostyles alliariae), цицербіти альпійської (Cicerbita alpina), аконіту міцного (Aconitum firmum), сугайника австрійського (Doronicum austriacum), жовтця платанолистого (Ranunculus platanifolius). Для найвищих місцеположень характерні альпійські угруповання з ситника трироздільного та осоки низької (Juncetum trifidi-Caricetum supinae). Сформовані тут також фрагменти угруповань, характерних для тривалих сніжників. На особливу увагу заслуговує ендемічне для Бабйої Гури наскельне угруповання костриці різнобарвної (Festucetum versicolor babio-gorense) зі значною участю інших високогірських видів.

Природоохоронне зонування. Основна частина БЗ площею 1061 га (62,3%), де найкраще збереглись корінні ліси, охороняється в абсолютних резерватах. Решта території, на якій біогеоценози зазнали антропогенних змін, охороняється у часткових резерватах, де вживають певні біотехнічні заходи, спрямовані на відтворення первинної структури угруповань. Широка смуга лісових масивів, що прилягають до БЗ, має бути взята під охорону у формі ландшафтного парку.

Наукове і народногосподарське значення. На території БЗ проводяться багатопланові екологічні і біогеографічні дослідження, по результатах яких опубліковано близько 1000 робіт.

Туристичне, рекреаційне та дидактичне значення. В БЗ розташована туристична база, а на його території організована мережа туристичних стежок довжиною 31 км (0,5 км/км2). Протягом року у заповіднику буває до 40 тис. відвідувачів. Основна їх частина - це шкільна молодь і студенти, які відвідують парк з дидактичною метою. Природничий музей і дві науково-дидактичні стежки допомагають їм ознайомитись із закономірностями висотного розчленування біогеоценозів, функціонуванням паркових екосистем, їх багатою флорою і фауною.

Антропогенний вплив. Оскільки БЗ розташований близько від Силезького промислового комплексу, його територія знаходиться в зоні сильного забруднення повітря шкідливими газами та промисловим пилом.

Ці викиди створюють загрозу для хвойних лісів, серед яких вже спостерігається відмирання ялиці. В ослаблених деревостанах є небезпека інвазії ентомошкідників. У деяких місцях БЗ спостерігається пошкодження рослинності внаслідок надмірного туристичного пресу. Дирекція БЗ здійснює широку профілактичну роботу по попередженню небажаного антропогенного впливу на паркові екосистеми.

Джерело: Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат. - Львів: Світ, 1991. - 248 с. (подані матеріали можливо використовувати лише для ознайомлення. Шукайте книжку у книжковиз магазинах)

Передмова
1. Екологічна і біогеографічна характеристика Карпат
Західні Карпати
Східні Карпати
Південні Карпати
2. Історія та організаційна структура охорони природи в Карпатах
2.1. Історичний огляд природоохоронних заходів
2.2. Організаційна структура охорони природи в країнах, на території яких розташовані Карпати
3. Наукове визначення різних типів заповідних екосистем
4. Екосистеми Карпат
4.1. Чехо-словацькі Карпати
Татранський національний парк (ТАНАП)
Пієнінський національний парк
Національний парк Низькі Татри
Національний парк Мала Фатра
Охоронна ландшафтна область "Бескиди"
Охоронна ландшафтна область Малі Карпати
Охоронна ландшафтна область Білі Карпати
Охоронна ландшафтна область Велика Фатра
Охоронна ландшафтна область Гірська Орава
Охоронна ландшафтна область Штіавницьке Горбогір'я
Охоронна ландшафтна область Муранська Планина
Охоронна ландшафтна область Поляна
Охоронна ландшафтна область Словацький рай
Охоронна ландшафтна область Вигорлат
Охоронна ландшафтна область Східні Карпати
4.2. Польські Карпати
Баб'є-Гурський біосферний заповідник
Татранський національний парк
Горчанський національний парк
Пієнінський національний парк
Бещадський національний парк
Інші охоронні території
4.3. Угорські Карпати
Бюккський національний парк
Агтелекський біосферний заповідник
Рослинність
Голлокейський ландшафтоохоронний район
Лазберцький ландшафтоохоронний район
Берженьський ландшафтоохоронний район
Земпленський ландшафтоохоронний район
Природні резервати державного значення
Токайсько-Бодрогзугський ландшафтоохоронний район
4.4. Українські Карпати
Угольсько-Широколужанський заповідний масив
Хустський заповідний масив "ДОЛИНА НАРЦИСІВ"
Карпатський національний парк
Національний парк "Синевир"
Інші важливіші природоохоронні території
Національний парк "Українські Бескиди"
4.5. Румунські Карпати
Біосферний заповідник Ретезат
Бучеджські гори і природні резервати на їх території
5. Міжнародний біосферний заповідник у Бескидах (проект) та його значення для природоохоронного співробітництва
6. Поліфункцюнальне значення заповідних екосистем та оптимізація їхнього охоронного режиму
Післямова











ФОТО ЦІНИ КОНТАКТИ КОТЕДЖІ


Басейн Золота Підкова (Золотая Подкова)

Фотографії туристичної бази Золота Підкова


Відпочинок у Карпатах у Золотій Підкові Альтанки туристичної бази Золота Підкова Ресторан туристичної бази Золота Підкова Дозвілля туристичної бази Золота Підкова Ціни туристичної бази Золота Підкова Контакти туристичної бази Золота Підкова Котеджі туристичної бази Золота Підкова