Мир Солнца

Котеджі Золотої Підкови

Деревяний будинок 11 бази Золота Підкова
Деревяний будинок 12 бази Золота Підкова


Альтанки Золотої Підкови


Наша адреса:

Закарпатська область,
Ужгородський район,
с. Андріївка,

+38(050) 546-53-10
zolota-pidkovka@ukr.net
Схема местонахождения



База Золота Підкова:

Золотая Подкова - Лидер Карпат - проверено karpatami.org.ua


Наші партнёри:



Рейтинг туристических фирм TourPromo.Ru


В ОТПУСК.РУ - все о туризме и отдыхе: предложения турфирм,  поиск туров, горящие путевки, описание отелей и отзывы об отелях, визы, авиа и ж/д билеты, расписание поездов, погода на курортах, информация о странах, поиск попутчиков
TOPlist
Besucherzahler attractive russian brides from Moscow
счетчик посещений
web clocks relojes web
Contatore
Besucherzahler ukraine women profiles
website counter
Besucherzahler singlesnet
contatori per blog
contadores de visitas mailorder brides
contatori per blog
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET TOPlist TOPlist Рейтинг SIMPLETOP.NET E-Center.lt skaitliukas


Рейтинг туристических сайтов Украины. Відображено число відвідувачів сьогодні, середнє число відвідувачів за добу, оцінка сайту

Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых





Біосферний заповідник Ретезат

Біосферний заповідник Ретезат. Географічне положення. Створений у 1979 р. на базі, національного парку Ретезат, розташованого в однойменному гірському масиві, який завдяки значній потужності та атрактивності, географи слушно називають Трансільванськими Альпами. Площа Ретезатських гір, де розташовано 20 вершин висотою понад 2300 м і 40 понад 2200 м, дорівнює 800 км2. Вони майже у три рази більші за Бучеджські гори. Ретезатський БЗ (13 тис. га) займає центральну, найбільш цікаву у геоморфологічному та біогеографічному відношеннях частину гірської споруди. Тому дослідженню його природних екосистем здавна приділяють належну увагу.

Геологічна та геоморфологічна будова. Побудований в основному кристалічними та гранітними інтрузивними породами, у східній частині (Ретезатул Мик) переважають мезозойські вапняки. Гірський масив Ретезатул Маре сформований двома паралельними хребтами, що тягнуться з північного сходу на південний захід і розділені глибокими долинами - Лепушникул Маре та Барбат. їх найбільші вершини - Пелеага (2509 м), Букура (2436 м), Куштура (2435 м), Груню (2365 м) та ін.

Сучасна морфоструктура Ретезата зумовлена дією льодовиків, які займали тут найбільшу площу в Румунських Карпатах. Так, довжина Лепушникульського льодовика становила 9-10 км, а його товщина 200-300 м. Тому в Ретезатських горах збереглись значно більші за розмірами льдовикові цирки, ніж у Бучеджських чи Фагарашських горах. Площа гляціального цирка Жуделе дорівнює 12 км2, Куштура - 10, Букура - 8 км2.

Завдяки значній висоті над рівнем моря, специфічним орографічним та кліматичним умовам, у льодовикових цирках й карах збереглись древні аркто-альпійські флороценотичні комплекси.

Грунти. Процес грунтотворення в Ретезатських горах проходив за буроземним типом. Під буковими і ялицево-буковими лісами сформувалися досить потужні світло-бурі грунти, під мішаними буково-хвойними деревостанами - типові буроземи, а під смерековими - темно-бурі грунти. У високогір'ї переважають торф'янисто-буроземно-підзолисті та дерново-буроземні малопотужні, часто поверхнево скелетні грунти. На схилах льодовикових карів проходить ініціальна стадія грунтотворчого процесу.

Водна мережа. Гідрографічну систему Ретезата утворюють басейни двох великих рік - Барбати і Риул Маре та однієї меншої - Нукшорула. Особливу ландшафтну оригінальність становлять 82 гірські озера Ретезатського масиву, майже всі вони льодовикового походження. Деякі озера належать до найбільших у Карпатах. Відоме і найбільше в Румунії озеро Букура площею 7,5 га і глибиною 16 м, розташоване на висоті 2041 м. Цікаві й інші гірські озера: Заноага (9,5 га, глибина 22,5 м на висоті 1973 м; Таул Негру 11 га, глибина 25,5 м) (це найглибше озеро в Карпатах) та ін. Ряд озер - Ліа, Ана, Віоріка, Флоріка - розташовані на терасах долини ріки Букур. Водами озер живляться гірські потоки, які утворюють мальовничі вод опади. Найбільші з них - Чіумфул висотою 300 м, Чіумфул Маре-150 м, Бирлеа -80 м.

Кліматичні умови. Клімат у районі розташування БЗ у загальних рисах суворий і змінюється з висотою над рівнем моря. Географічне положення та масивність Ретезатських гір значною мірою впливають на клімат. У високогір'ї більше шести місяців не сходить сніговий покрив. Потужні снігові маси, які сповзають по крутих схилах, часто блокують нижчерозташовані трогові долини. В озерних чашах та льодовикових цирках товщина снігу становить декілька метрів, він зникає лише у другій половині червня. Але в кінці травня, на початку червня випадає свіжий сніг, так що за характером снігового покриву Ретезат дійсно нагадує Альпи. Сильне сонячне освітлення, значні добові коливання температури, постійні вітри в умовах дуже розчленованої місцевості визначають специфіку мезо- й мікрокліматичних умов, які впливають на видовий склад та мозаїчність флори БЗ. Загальна кліматична ситуація та грунтові умови для рослинності тут менш сприятливі, ніж в інших частинах Південних Карпат. Адже вегетаційний період у високогір'ї дуже короткий і триває лише близько трьох місяців.

Рослинні ступені. До висоти 1050 м на теплих схилах, зрідка до 1400-1500 м, поширений ступінь букових лісів. У низькогір'ї в бучинах трапляються осередки теплолюбивих порід - граба, липи серцелистої і навіть горіха грецького. Вище формації бука до 1800 м тягнеться PC мішаних буково-хвойних, а потім - смерекових лісів. У суворих кліматичних умовах високогір'я сформовані PC криволісся та альпійських лук.

Флора. Ретезатські гори цікаві для палеоботанічних досліджень; фосільні рештки рослин у лігнітах свідчать, що у пізньотретинному періоді тут росли такі хвойні породи, як секвоя (Sequoia) і таксодіум (Taxodium). Знайдено також рештки смілаксу (Smilax) і птерокарії (Pterocarya), які відомі зараз у Середземномор'ї та на Закавказзі. Ця древньо-третинна флора була подібна до флори, яка поширена тепер у Східній Азії та на атлантичному узбережжі Північної Америки.

У льодовиковий період зникла вічнозелена теплолюбива флора. Зараз внаслідок суворого клімату високогір'я Ретезат відзначається значно біднішим флористичним складом, ніж інші гірські масиви Румунських Карпат - Бучедж, Чахлеу тощо. Проте завдяки відсутності антропогенного впливу на гляціальних терасах, навколо високогірських озер та в альпійських ландшафтах збереглися рідкісні флора і рослинність. За даними Е. А. Няради (Nyarady, 1958), у високогір'ї Ретезата (включаючи Ретезатул Маре і Ретезатул Мик) росте 320 видів судинних рослин. Майже половину (46%) флори становлять європейські та євразіатські види, 22,5 % - альпійські і арктичні види, 15,5 - карпатські ендеми, з них 12,1 - це дакійські ендеми і 4,2% - ендеми, властиві Ретезатському масиву. Решта видів належить до інших центрів походження - атлантичного, балканського, середземноморського. Наведений географічний аналіз флори свідчить, що Ретезат - один із важливих осередків видотворення. Зокрема, це стосується видів роду нечуйвітра (Hieracium), більшість представників якого росте на межі смерекових лісів та криволісся гірської сосни. За даними Е. А. Няради, 34 види нечуйвітра виявлено на гірському схилі між депресією Ретезата та рікою Златуя, 27 видів - на схилі гори Фаца Ретезатулуй, 20 - на гляціальній терасі озера Джеманеле.

На кам'янистих едатопах долини Лепешникул на висоті 1750 м росте ендемічний вид - суріпиця лепушнянська (Barbarea lepusniса). На горі Куштура описано два нових для науки види тонконогу - Poa insolita Nyar. і Poa lepusnica Nyar., які знайдені на висоті 1800 м.

Серед інших рідкісних високогірських рослин слід відзначити два ендеми: крупку Дарнера (Draba darneri), виявлену на вершині гори Колцтулуй (2281 м), та леукорхіс Фрівальського (Leucorchis frivaiskyana), що має великі білі квіти. Останній росте біля озер на болотних грунтах з іншими рідкісними орхідними - леукорхісом білуватим (Leucorchis albida) та пальчатокорінником серценосним (Dactylorchiza cordigera). Тут ростуть і рідкісні альпійські види осок - Carex dacica, С. pyrenaica, C. atrata, С. pauciflora.

На скелястих виступах Поарта Букурії, в льодовиковому котлі Букура та на вершині гори Куштури поширені такі рідкісні види, як бартсія альпійська (Bartsia alpina), ломикамені (Saxifraga bryoides, S. cymosa), верба Китайбеля (Salix kitaibeliana).

Цікава також флора вапнякових відслонень на горі Ретезатул Мік. Вона включає 30,9% альпійських видів, 17,8 дакійських та локальних і загальнокарпатських ендемів, 28,3 євразіатських, європейських і центрально-європейських (включаючи монтанні види) елементів, 10,4% арктичних видів. Група південних термофільних елементів включає лише 9,8% видів, що поширені до 1600-2000 м.

На горі Куштура значну площу займає аркто-альпійський релікт дріада восьмипелюсткова, що на скельних місцях росте з балканським елементом - сеслерією жорсткою (Sesleria rigida).

Серед вапнякових скель Рункула та Скарішоара-Беліоара росте сон великий (Pulsatilla grandis), на горах Піуле і Албеле поширені рідкісні види будяка (Carduus csiirosi, C. lobulatiformis) та костриці (Festuca pachyphylla).

Багата флора в ущелинах цих та сусідніх гір. Тут ростуть лілія Янка (Lilium jancae), шоломниця альпійська (Scutellaria alpina), венерині черевички (Cypripedium calceolus), нігритела чорна (Nigritella nigra) та інші рідкісні орхідні.

Рослинність. Листяні ліси Ретезата не відзначаються великою ценотичною різноманітністю. Вздовж річкових долин сформовані фітоценози вільхи клейкої та сірої (Alneta glutinosae, A. incanae). У долині ріки Риул Маре до теплих сонячних схилів приурочені угруповання середземноморського виду ясена білоцвітого (Fraxinus ornus). Грецький горіх (Juglans regia) спонтанно росте на важкодоступних скелях до 600 м, а культивується майже до Гури Златої (748 м). Популяції липи серцелистої (Tilia cordata) збереглись на схилах гори Гура Апеі (912 м).

В середньогір'ї поширені грабові, а вище 750-800 м - букові ліси. Верхня межа бучин дуже нерегулярна і коливається залежно від кліматичних умов від 1400 до 1560 м (південно-східний схил вершин Бута).

Особливо великою вітальністю відзначаються букові фітоценози в центральній частині БЗ в долині Златуя.

Як правило, вище 1000 м клімат стає холоднішим. До бука домішується смерека, деревостани якої поширені в межах 1050-1800 м. Місцями на скелястих едатопах біогрупи карликових смерек зустрічаються до висоти 1900 м. Смереку тут супроводжують явір, горобина, береза, верба силезська. З висотою їх змінюють чагарники - яловець сибірський і середній (Juniperus sibirica, J. intermedia), брукенталія (Bruckenthalia spiculifolia), душекія зелена (Duschekia viridis).

У суворому кліматі високогір'я формується широкий рослинний ступінь сосни гірської (Pinus mugo). Нижня межа криволісся коливається від 1530 до 1666 м, а верхня сягає висоти 2285 м (північний схил гори Куштура). В межах висот 1550-2000 м поширена реліктова сосна кедрова (Pinus cembra), популяція якої навколо озера Джеменеле та на горі Бирлеа відзначається найбільшою вітальністю.

Серед змішаних лісів в освітлених місцях гірських долин сформовані угруповання кремени судетської (Petasites kablikianus). До вологих едатопів приурочені біогрупи жовтяниці черговолистої (Chrysosplenium alternifolium), фіалки двоквіткової (Viola biflora), аконітів (Aconitum tauricum, A. moldavicum, A. toxicum).

Флористично багата рослинність характерна для лук на горі Шеселе. У вологих едатопах тут поширені угруповання злаків і ситникових - вівсюнця різнобарвного (Avenastrum versicolor), костриці мальованої (Festuca picta), щучки (Deschampsia caespitosa), ожики альпійської (Luzula alpinopilosa) з участю волошки жилчатої (Centaurea pilosa), сольданели угорської (Soldanella hungarica) та інших монтанних видів (рис. 31).

Одкасник безстебловий - характерний монтанний вид.
Рис. 31. Одкасник безстебловий (Carlina acaulis L.) - характерний монтанний вид.

Фауна. Відзначається значною видовою різноманітністю. Віддаленість та ізольованість території БЗ сприяли збереженню та збагаченню популяцій видів мисливської фауни - оленя благородного (Cervus elaphus), козулі європейської (Capreolus capreolus), дикої свині (Sus scrofa), яка залюбки поїдає цибулини шафрана Гейфеля (Crocus heuffelianus). За даними лісової дослідної станції в Риул Маре, у Ретезатському масиві є 115 ведмедів (Ursus arctos). У віддалених місцях у пралісах надійний притулок знаходить рись (Felis lynx), рідкісний хижак не лише в Карпатах, але і в Альпах і Піренеях. У глухих місцях часто трапляється куниця (Martes martes), безжалісний ворог білки. У високогір'ї добре пристосована до скелястих схилів сарна (Rupicapra rupicapra). її чисельність у Ретезатських горах становить близько 2 тис. особин, з яких майже четверта частина живе у БЗ (у заповідній та науковій зоні).

З рідкісних хижих птахів слід відзначити білоголового та чорного (Gyps fulvus, Aegipius monachus) грифів, хоча не відомо, де вони гніздяться. Протягом останніх 25 років значно скоротилась популяція орлів-беркутів. За даними експертів-мисливців, в 1929 р. біля однієї туші вбитого коня спостерігалось до 200 особин беркутів (Aquila chrysaetos). Зараз їх можна зрідка бачити на альпійських пасовищах (гірський кряж Дрегашань).

Природоохоронне зонування. На території БЗ створена спеціальна наукова заповідна зона площею понад 1800 га. До неї віднесені найцінніші, у ландшафтному та біогеографічному відношеннях природні екосистеми, зокрема льодовикові котли Геменеле і Бирлея, великі озера Джеменеле і Таул Негру, ряд малих озер - Джеменеле де Сус, Штирбул, Радешул, мальовничий водопад Бирлея, альпійські луки на горі Щеселе та ін. В цій зоні виключаються будь-які форми природокористування.

Наукове та народногосподарське значення. Згідно з затвердженим Румунською Академією наук перспективним планом, у БЗ проводяться систематично наукові дослідження в різних напрямах. Академічна комісія по охороні природи залучила до їх виконання Інститут біології ім. Тр. Савулеску, факультет природничих наук Бухарестського університету, центр біологічних досліджень у Клужі та інші наукові установи. Базою для проведення досліджень є спеціальна станція.

У гірському масиві Ретезата лісові формації, криволісся та альпійська рослинність виконують важливу водо- і ґрунтозахисну та противолавинну функції.

Туристичне, рекреаційне та дидактичне значення. Ретезат - один із найбільш популярних охоронних масивів Румунії, який масово відвідується як румунськими, так і іноземними туристами. Для їх ознайомлення з природними екосистемами та для рекреаційних цілей створена розгалужена мережа туристичних стежок, побудовані готелі. Сприятливі умови є для зимового спорту.

Праліси БЗ та субальпійська та альпійська рослинність мають важливе еталонне значення для гірського лісівництва й луківництва. Рекреаційний вплив на природні екосистеми незначний.

Джерело: Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат. - Львів: Світ, 1991. - 248 с. (подані матеріали можливо використовувати лише для ознайомлення. Шукайте книжку у книжковиз магазинах)

Передмова
1. Екологічна і біогеографічна характеристика Карпат
Західні Карпати
Східні Карпати
Південні Карпати
2. Історія та організаційна структура охорони природи в Карпатах
2.1. Історичний огляд природоохоронних заходів
2.2. Організаційна структура охорони природи в країнах, на території яких розташовані Карпати
3. Наукове визначення різних типів заповідних екосистем
4. Екосистеми Карпат
4.1. Чехо-словацькі Карпати
Татранський національний парк (ТАНАП)
Пієнінський національний парк
Національний парк Низькі Татри
Національний парк Мала Фатра
Охоронна ландшафтна область "Бескиди"
Охоронна ландшафтна область Малі Карпати
Охоронна ландшафтна область Білі Карпати
Охоронна ландшафтна область Велика Фатра
Охоронна ландшафтна область Гірська Орава
Охоронна ландшафтна область Штіавницьке Горбогір'я
Охоронна ландшафтна область Муранська Планина
Охоронна ландшафтна область Поляна
Охоронна ландшафтна область Словацький рай
Охоронна ландшафтна область Вигорлат
Охоронна ландшафтна область Східні Карпати
4.2. Польські Карпати
Баб'є-Гурський біосферний заповідник
Татранський національний парк
Горчанський національний парк
Пієнінський національний парк
Бещадський національний парк
Інші охоронні території
4.3. Угорські Карпати
Бюккський національний парк
Агтелекський біосферний заповідник
Рослинність
Голлокейський ландшафтоохоронний район
Лазберцький ландшафтоохоронний район
Берженьський ландшафтоохоронний район
Земпленський ландшафтоохоронний район
Природні резервати державного значення
Токайсько-Бодрогзугський ландшафтоохоронний район
4.4. Українські Карпати
Угольсько-Широколужанський заповідний масив
Хустський заповідний масив "ДОЛИНА НАРЦИСІВ"
Карпатський національний парк
Національний парк "Синевир"
Інші важливіші природоохоронні території
Національний парк "Українські Бескиди"
4.5. Румунські Карпати
Біосферний заповідник Ретезат
Бучеджські гори і природні резервати на їх території
5. Міжнародний біосферний заповідник у Бескидах (проект) та його значення для природоохоронного співробітництва
6. Поліфункцюнальне значення заповідних екосистем та оптимізація їхнього охоронного режиму
Післямова











ФОТО ЦІНИ КОНТАКТИ КОТЕДЖІ


Басейн Золота Підкова (Золотая Подкова)

Фотографії туристичної бази Золота Підкова


Відпочинок у Карпатах у Золотій Підкові Альтанки туристичної бази Золота Підкова Ресторан туристичної бази Золота Підкова Дозвілля туристичної бази Золота Підкова Ціни туристичної бази Золота Підкова Контакти туристичної бази Золота Підкова Котеджі туристичної бази Золота Підкова