Мир Солнца

Котеджі Золотої Підкови

Деревяний будинок 11 бази Золота Підкова
Деревяний будинок 12 бази Золота Підкова


Альтанки Золотої Підкови


Наша адреса:

Закарпатська область,
Ужгородський район,
с. Андріївка,

Схема местонахождения



База Золота Підкова:

Золотая Подкова - Лидер Карпат - проверено karpatami.org.ua


Наші партнёри:



Рейтинг туристических фирм TourPromo.Ru


В ОТПУСК.РУ - все о туризме и отдыхе: предложения турфирм,  поиск туров, горящие путевки, описание отелей и отзывы об отелях, визы, авиа и ж/д билеты, расписание поездов, погода на курортах, информация о странах, поиск попутчиков
TOPlist
Besucherzahler attractive russian brides from Moscow
счетчик посещений
web clocks relojes web
Contatore
Besucherzahler ukraine women profiles
website counter
Besucherzahler singlesnet
contatori per blog
contadores de visitas mailorder brides
contatori per blog
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET TOPlist TOPlist Рейтинг SIMPLETOP.NET E-Center.lt skaitliukas


Рейтинг туристических сайтов Украины. Відображено число відвідувачів сьогодні, середнє число відвідувачів за добу, оцінка сайту

Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых





Південні Карпати

Південні Карпати. Головний хребет тягнеться від перевалу Предял на сході до Залізних Воріт на південному заході, складаючи по довжині приблизно одну третину всієї карпатської дуги. На відміну від Західних і Східних Карпат Південні Карпати мають меридіональне розташування. По середній висоті основної частини гір вони є найвищим масивом Карпатської гірської системи. Головна вершина- гора Молдов'яну (2543 м). Гірські хребти Південних Карпат складені переважно кристалічними породами, які, на відміну від флішевих, важче піддаються вивітрюванню. Тому вони часто закінчуються скелястими гребенями. На найбільш високих вершинах - Молдов'яну, Негоюл (2544 м) також добре збереглись сліди льодовикового періоду. У Південних Карпатах беруть початок великі ріки - Черна, Мотру, Жиу їх рослинний світ за своїми фітогеографічними рисами відрізняється від флори гір, розташованих у північній частині карпатського субрегіону. У передгір'ї росте ще більше балканських і субсередземноморських рослин, таких, як граб східний (Carpinus orientalis), грабинник (Ostrya carpinifolia), бузок угорський (Syringa josikaea). У гірських районах поширені рідкісні ендеми - волошка ретезатська (Centaurea retezatensis), костриця бучеджська (Festuca bucegiensis), тонконіг Няраді (Poa nyaradiana), горобини Борбаша, дакійська і банатська (Sorbus borbasii, S. dacica, S. umbellata ssp. banatica).

До Карпатської гірської системи належать також Трансільванське плато і Західні Румунські гори. Трансільванське плато - горбиста місцевість серед внутрішніх тектонічних западин Карпат. Воно складене пластами піщано-глинистих порід третичного віку, місцями вкритих товщею лесових глин. Висота плато коливається в межах 250-800 м.

На схід від Трансільванського плато розташована група невисоких масивів Західних Румунських гір, складених як кристалічними, так і вулканічними породами. Найвища гора - Бігар (1849 м). Тому ці гори називаються також Бігарськими.

Карпати багаті на природні ресурси, зокрема корисні копалини. Тут добувають нафту, газ, озокерит, буре вугілля, калійну і кухонну сіль, ртуть, поліметали, мармур, каолін, цеоліти. У Передкарпатському крайовому прогині зосереджені великі запаси самородної сірки. Експлуатація деяких природних багатств, наприклад, солі, залізної і болотної руд велася уже в бронзовому віці і часто супроводжувалась порушенням природного середовища.

Важливе бальнеологічне значення мають багаті ресурси мінеральних і термальних вод. Лише в Українських Карпатах нараховується понад 500 мінеральних джерел. На базі мінеральних і термальних вод діють численні санаторії, курорти, будинки відпочинку. Санаторії, організовані на базі термальних вод у П'єштянах (Словаччина), мають і міжнародне значення. Далеко за межами Українських Карпат відомі Трускавецький і Моршинський санаторні комплекси. У майбутньому їхня мережа в Карпатах буде розширюватись. Тому у плановому порядку слід розширювати також мережу охоронних об'єктів рекреаційного призначення, таких, як національні парки, регіональні ландшафтні парки та ін.

Географічне положення Карпат у Центральній частині європейського континенту визначає і характер кліматичних умов на їхній території. Гірська споруда розташована в атлантично-континентальній кліматичній області, що характеризується перевагою західних повітряних течій, антициклональним режимом погоди і пануванням помірковано-континентального клімату. Значна протяжність гірського ланцюга по меридіану та географічній широті, а також розчленованість рельєфу істотно впливають на різноманітність клімату його окремих частин.

Температура повітря має в Карпатах простий хід з мінімумом у січні і максимумом у липні. Від'ємні середньомісячні температури спостерігаються протягом трьох зимових місяців, а у високогір'ї - ще й протягом березня. У передгір'ї Західних Карпат середня температура липня становить 19° С, а у Південних Карпатах - 22° С

Закономірне зростання з півночі на південь позитивних температур впливає адекватно і на висотне поширення деревних порід. Т. Блатний і Т. Щасний (Blattny, Stastny, 1959) встановили, що в південному напрямку Карпатської гірської системи на один градус широти верхня межа смереки піднімається на 110 м (нижня на 51 м), бука - на 33 м, дуба черешчатого - на 86 м.

З наростанням висоти над рівнем моря в горах спостерігається закономірне зниження температури. На південно-західному мегасхилі Українських Карпат на 100 м падіння висоти температура знижується на 0,81° С, а на північно-східному - на 0,50° С

Карпати належать до гумідних гірських регіонів. Вони розташовані на шляхах західних і південних повітряних течій, що несуть з Атлантичного океану, а також з Середземного і Чорного морів значну кількість вологи. Річна кількість вологи коливається в межах 600- 700 мм у передгір'ях, до 1700 мм у високогір'ї. Але в останньому випадку слід додати ще так звані горизонтальні опади (у високогір'ї їх близько 200 мм) - це результат конденсації дрібних водних частин, що утворюють тумани, а також танення паморозі.

Опади мають характерний річний розподіл. Можна виділити два їхніх максимуми - у кінці весни (червень) і середині осені (жовтень). З наростанням висоти над рівнем моря кількість опадів збільшується. В Українських Карпатах це збільшення становить на південно-західному мегасхилі 12 %, а на північно-східному - 16 %.

Оскільки Карпати розташовані в гумідній кліматичній зоні, на їх території нагромаджуються великі запаси прісної води, вкрай дефіцитного на нашому континенті невідновного природного ресурсу. Вода акумулюється у високогірських озерах льодовикового походження, а також у густій мережі гірських рік. У Польських Карпатах беруть початок такі притоки Вісли, як Дунаєць, Сан з Вислоком та інші, що належать до Балтійського басейну. На території Словацьких Карпат розташовані верхів'я лівих притоків найбільшої європейської ріки Дунай - Нітри, Грону, Вагу. В Українських Карпатах беруть початок потужні водні артерії - Тиса, Дністер, Прут з їх чисельними притоками. Густою гідромережею відзначаються Румунські Карпати. Тут зароджуються великі праві притоки Серета - Молдова, Бистриця, Бузець, ліві притоки Тиси - Сомеш і Муреш та Дунаю - Жиу, Олт, Ведя, Яломиця, Сирет. Раціональне використання водних ресурсів, збереження чистоти річкових екосистем та підтримання їх нормального гідрологічного режиму - важливе екологічне і народногосподарське завдання. Особливе водозахисне значення належить гірським лісам. Експериментальними дослідженнями встановлено, що в Українських Карпатах 1 га стиглого букового лісу затримує до 25 % річних опадів, а 1 га смерекового лісу - до 37 % (Чубатий, 1968). Цю важливу гідрологічну роль лісів неможливо замінити навіть найдосконалішими технічними спорудами. Тому при обгрунтуванні мережі заповідних природно-територіальних комплексів у Карпатах слід брати до уваги і водозахисну функцію лісових екосистем.

Значна кількість вологи (25-40 %), зокрема у високогірських районах, випадає у вигляді твердих опадів. Сніговий покрив сходить у передгірних районах у березні, у гірських - у квітні, у високогірних - у травні, місцями у червні. Лише у прохолодних ущелинах альпійського і субальпійського рослинних ступенів у Високих Татрах, Фагарашських горах, іноді в Чорногорі сніговий покрив затримується протягом усього літа. Внаслідок значних снігопадів у Карпатах існує небезпека сходу лавин. Лавинні процеси майже щорічно відмічаються у Високих Татрах. В Українських Карпатах найбільш небезпечні щодо сходу лавин Чорногора, Свидовецький і Мармарошський масиви, частково Горгани і Боржавський хребет. Небезпечні лавини бувають також у Південних Карпатах (Фагарашські та інші гори). Залежно від кліматичних умов розрізняють зимові сухі лавини, весняні мокрі (при відлигах) і змішані. Лавини рухаються з швидкістю 10-30 м/с, а пилевидні навіть-80-100 м/с. Вони утворюються на безлісних схилах крутизною 20-40°, коли сила тяжіння снігового покриву більша, ніж сила зщеплення снігових мас з підстилаючими шарами (Стойко, Третяк, 1983). Про руйнівну силу лавинних процесів у високогір'ї свідчать лавинні траси на верхній межі лісу і фестончатий (розривний) її характер. Лавини небезпечні для відвідувачів гір у зимовий період. У лавинонебезпечних місцях охорона гірських лісів і криволісся - важливе екологічне завдання.

У цілому ж м'який клімат Карпат сприятливий для сільського і лісового господарства, а також для рекреаційної діяльності. Залежно від географічного положення гірських масивів і їх висоти він міняється. У передгір'ї клімат можна охарактеризувати як дуже теплий (Південні Карпати) і теплий семигумідний, у середньогір'ї - як помірно теплий і помірно гумідний, а в високогір'ї - як холодний, евгумідний.

Сприятливі екологічні умови Карпат і їх географічне положення в Середній Європі визначають характерні риси багатої і різноманітної флори і фауни. Закономірні зміни з висотою над рівнем моря клімату і грунтів зумовлюють зміни рослинного покриву і тваринного світу. Найбільш наглядно простежується цей екологічний зв'язок у висотних закономірностях формування рослинних смуг або ступенів (PC).

У рівнинних ландшафтах, що характеризуються дуже теплим кліматом, сформований PC грабово-дубових і грабово-ясенево-дубових лісів із дуба звичайного, ясенів звичайного і вузьколистого (Fraxinus excelsior, F. angustifolius) (Carpineto-Quercetum roboris, Carpineto-Fraxineto-Quercetum roboris). В Південних Карпатах у цьому PC зростають такі південно-європейські види, як дуби Фрайнетто (Quercus frainetto), ніжкоквітковий (Q. pedunculiflora) та бургундський (Q. cerris). .

Вище, у північному напрямку, південні види дубів поступово випадають. У Словацьких Карпатах вже відсутні дуби Фрайнетто і ніжкоквітковий, а в Українських Карпатах - дуб бургундський зберігся у вигляді окремих біогруп лише у двох місцях. У Польщі цей рослинний ступінь сформований лише дубом звичайним та грабом.

У більш прохолодних умовах на північно-східному мегасхилі Українських Карпат вузьку смугу утворює PC грабово-дубових і грабово-ялицево-дубових лісів із дуба звичайного (Carpineto-Quercetum roboris, Carpineto-Abieto-Quercetum roboris).

Оскільки дубові ліси ростуть на родючих грунтах, на значній території вони за тривалий агрокультурний період трансформувалися в сільськогосподарські угіддя. Тому загальна лісистість тут невисока.

У передгірських ландшафтах, у теплих кліматичних умовах сформований рослинний ступінь дубових і грабово-дубових лісів із дуба скельного (Carpineto-Quercetum petraeae, Quercetum petraeae). В ньому трапляються осередки таких теплолюбивих видів, як дуби бургундський, пухнастий (Quercus pubescens), віргільський (Q. virgiliana), Далешампа (Q. dalechampii). Як і в попередньому PC, у північному напрямку ряд теплолюбних видів дуба зникає. На південно-західному мегасхилі Українських Карпат (Закарпаття) вже відсутні дуби пухнастий і віргільський, а на північному навіть дуб скельний трапляється спорадично. В цьому рослинному ступені на освітлених південних схилах збереглася цікава у флористичному відношенні лісостепова рослинність. У минулому на місці лісових і лісостепових формацій створювалися виноградники і сади. Тому рештки корінних типів рослинності заслуговують на особливу охорону.

З підняттям висоти над рівнем моря клімат стає прохолоднішим і більш вологим. В цих екологічних умовах формується рослинний ступінь буково-дубових і дубово-букових лісів із дуба скельного (Fageto-Quercetum petraeae, Querceto (petraeae)-Fagetum).

При проникненні в глибину гірської системи екологічні умови для теплолюбного дуба скельного несприятливі. Тому тут формується широкий PC чистих букових лісів (Fagetum sylvaticae). На буроземних грунтах, частіше на тіньових схилах або в місцевостях з високою хмарністю, співдомінантом бучин стає тіневитривала ялиця біла (Abies alba), внаслідок чого утворюється PC ялицево-букових і буково-ялицевих лісів (Abieto-Fagetum, Fageto-Abietum).

Характерний компонент букових лісів - явір (Acer pseudoplatanus). На скелястих формах рельєфу або на верхній межі зростання бука, де в крайніх екологічних умовах його вітальність знижена, створюються сприятливі умови для росту явора, а отже, і для формування PC яворово-букових лісів (Acereto-Fagetum). Оскільки верхня природна межа бука внаслідок випасу знижена, ліси подібного складу зустрічаються у високогір'ї рідко. В Українських Карпатах вони збереглись на гірських хребтах полонин Кременець, Менчул, Красна, Рогнеска на висоті 1200-1250 м.

З наростанням висоти і проникненням у глибину гір клімат стає холодним, зростає його континентальність. Такі екологічні умови сприяють поширенню смереки (Picea abies), в результаті чого утворюється PC смереково-ялицево-букових (Piceeto-Abieto-Fagetum), а вище буково-ялицево-смерекових лісів (Fageto-Abieto-Piceetum). Змішані деревостани подібного складу відзначаються високою продуктивністю і мають важливе еталонне значення для лісового господарства. Тому праліси, що збереглись у тому PC, доцільно охороняти шляхом створення резерватів.

Починаючи приблизно з висоти 1200 (1300) м клімат стає настільки прохолодним, що бук і ялиця вже не можуть тут успішно рости. Тому у межах висот 1200 (1300) - 1650 м формується PC чистих смерекових лісів (Pieceetum abietis) (рис. 3).

У суворому кліматі високогір'я смерекові ліси змінюють сланкі чагарники - гірська сосна (Pinus mugo), душекія зелена (Duschekia viridis) і яловець сибірський (Juniperus sibirica), а також трав'янисті лучні фітоценози, що утворюють до висоти 1860 м PC криволісся та субальпійських лук (Pinetum mugi, Duschekietum viridis, Prata subalpina).

Ще вище клімат настільки холодний (середньорічна температура 2-3° С), а вегетаційний період такий короткий (менше чотирьох місяців), що навіть криволісся не може нормально розвиватися. В цих умовах формується PC альпійських лук (Prata alpina) із ситника трироздільного (Juncus trifidus), осоки зігнутої і вічнозеленої (Саrex curvula, С. sempervirens), костриці лежачої і різнобарвної (Festuca supina, F. versicolor), чорницевих і мохово-лишайникових пустошей.

Субальпійські і альпійські луки в Українських Карпатах називають полонинами, в Румунських - планінами, в Словацьких - голе, а в Польських - гала. В невисоких Угорських Карпатах вони відсутні.

На найвищих татранських вершинах, де сніговий покрив зберігається протягом літнього періоду, виділяють фрагменти субнівального PC.

Ми навели середні висотні межі рослинних ступенів. Проте можливі їх відхилення залежно від географічної широти, положення гірського масиву у внутрішній чи зовнішній частині Карпат, впливу клімату суміжних регіонів та локальних кліматичних факторів, характеру грунтового покриву, а також зумовленої складною орографічною структурою загальноекологічної ситуації.

При формуванні в Карпатах мережі заповідних екосистем слід керуватись принципом біогеоценотичної і географічної репрезентативності. Це означає, що у ній повинні бути представлені по можливості типові для усіх рослинних ступенів біогеоценози. Така мережа відбиватиме основні висотні закономірності формування рослинного покриву, а заповідні екосистеми служитимуть природними еталонами для ведення лісового й сільського господарства та реконструкції змінених фітоценотичних комплексів. Винятково важливе екологічне значення Карпат у збереженні генофонду флори і фауни. Тут росте понад 2700 видів судинних рослин - більше четвертої частини європейської флори, яка нараховує близько 10 тис. видів. У фітосозологічному відношенні на особливу увагу заслуговують ендемічні види і підвиди, яких у високогір'ї Карпат нараховується близько 12 % всієї флори (Favarger, 1988). Для народного господарства велику цінність становлять дикі плодові, лікарські, ефіроолійні, дубильні, кормові та інші рослини.

Таким же видовим багатством і різноманітністю відзначається тваринний світ Карпат. Зоологи визначили його як Карпатський гірсько-лісовий зоогеографічний округ (Татаринов, 1968). Він характеризується наявністю ряду реліктових і ендемічних видів різних систематичних груп, таких, як бурий карпатський ведмідь (Ursus arctos), тритони альпійський і карпатський (Triturus alpestris, Т. montandoni), карпатський глухар (Tetrao urogallus rudolfi), довгохвоста карпатська неясить (Strix uralensis macroura), карпатський білоспинний дятел (Dendrocopos leucotos carpathicus), орел-беркут (Aquila chrysaetos), карпатська білка (Sciurus vulgaris carpaticus), бурозубка альпійська (Sorex alpinus), полівка снігова (Chionomys nivalis).

Серед природних багатств Карпат вагоме соціальне значення мають рекреаційні та бальнеологічні ресурси, що служать оздоровленню людини. Одна з організаційних форм їхнього раціонального використання - науково обгрунтована система національних і регіональних ландшафтних природних парків. Розширення їх мережі набуває особливої соціальної ваги.

Як бачимо, у біогеографічному відношенні Карпати - різноманітний і цікавий гірський регіон, а в екологічному плані - дуже складний і вразливий. Тому питання, що стосуються підтримання на його території екологічного балансу, охорони і відновлення природних екосистем, раціонального використання рекреаційних та інших природних ресурсів, вимагають скоординованої дії спеціалістів різних профілів - екологів, біологів, географів, економістів. В успішному їх вирішенні важливе місце належить і системі природно-заповідного фонду.

Джерело: Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат. - Львів: Світ, 1991. - 248 с. (подані матеріали можливо використовувати лише для ознайомлення. Шукайте книжку у книжковиз магазинах)

Передмова
1. Екологічна і біогеографічна характеристика Карпат
Західні Карпати
Східні Карпати
Південні Карпати
2. Історія та організаційна структура охорони природи в Карпатах
2.1. Історичний огляд природоохоронних заходів
2.2. Організаційна структура охорони природи в країнах, на території яких розташовані Карпати
3. Наукове визначення різних типів заповідних екосистем
4. Екосистеми Карпат
4.1. Чехо-словацькі Карпати
Татранський національний парк (ТАНАП)
Пієнінський національний парк
Національний парк Низькі Татри
Національний парк Мала Фатра
Охоронна ландшафтна область "Бескиди"
Охоронна ландшафтна область Малі Карпати
Охоронна ландшафтна область Білі Карпати
Охоронна ландшафтна область Велика Фатра
Охоронна ландшафтна область Гірська Орава
Охоронна ландшафтна область Штіавницьке Горбогір'я
Охоронна ландшафтна область Муранська Планина
Охоронна ландшафтна область Поляна
Охоронна ландшафтна область Словацький рай
Охоронна ландшафтна область Вигорлат
Охоронна ландшафтна область Східні Карпати
4.2. Польські Карпати
Баб'є-Гурський біосферний заповідник
Татранський національний парк
Горчанський національний парк
Пієнінський національний парк
Бещадський національний парк
Інші охоронні території
4.3. Угорські Карпати
Бюккський національний парк
Агтелекський біосферний заповідник
Рослинність
Голлокейський ландшафтоохоронний район
Лазберцький ландшафтоохоронний район
Берженьський ландшафтоохоронний район
Земпленський ландшафтоохоронний район
Природні резервати державного значення
Токайсько-Бодрогзугський ландшафтоохоронний район
4.4. Українські Карпати
Угольсько-Широколужанський заповідний масив
Хустський заповідний масив "ДОЛИНА НАРЦИСІВ"
Карпатський національний парк
Національний парк "Синевир"
Інші важливіші природоохоронні території
Національний парк "Українські Бескиди"
4.5. Румунські Карпати
Біосферний заповідник Ретезат
Бучеджські гори і природні резервати на їх території
5. Міжнародний біосферний заповідник у Бескидах (проект) та його значення для природоохоронного співробітництва
6. Поліфункцюнальне значення заповідних екосистем та оптимізація їхнього охоронного режиму
Післямова











ФОТО ЦІНИ КОНТАКТИ КОТЕДЖІ


Басейн Золота Підкова (Золотая Подкова)

Фотографії туристичної бази Золота Підкова


Відпочинок у Карпатах у Золотій Підкові Альтанки туристичної бази Золота Підкова Ресторан туристичної бази Золота Підкова Дозвілля туристичної бази Золота Підкова Ціни туристичної бази Золота Підкова Контакти туристичної бази Золота Підкова Котеджі туристичної бази Золота Підкова