Мир Солнца

Котеджі Золотої Підкови

Деревяний будинок 11 бази Золота Підкова
Деревяний будинок 12 бази Золота Підкова


Альтанки Золотої Підкови


Наша адреса:

Закарпатська область,
Ужгородський район,
с. Андріївка,

Схема местонахождения



База Золота Підкова:

Золотая Подкова - Лидер Карпат - проверено karpatami.org.ua


Наші партнёри:



Рейтинг туристических фирм TourPromo.Ru


В ОТПУСК.РУ - все о туризме и отдыхе: предложения турфирм,  поиск туров, горящие путевки, описание отелей и отзывы об отелях, визы, авиа и ж/д билеты, расписание поездов, погода на курортах, информация о странах, поиск попутчиков
TOPlist
Besucherzahler attractive russian brides from Moscow
счетчик посещений
web clocks relojes web
Contatore
Besucherzahler ukraine women profiles
website counter
Besucherzahler singlesnet
contatori per blog
contadores de visitas mailorder brides
contatori per blog
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET TOPlist TOPlist Рейтинг SIMPLETOP.NET E-Center.lt skaitliukas


Рейтинг туристических сайтов Украины. Відображено число відвідувачів сьогодні, середнє число відвідувачів за добу, оцінка сайту

Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых





Горчанський національний парк

Горчанський національний парк. Географічне положення. Парк розташований у Західних Бескидах в центральній частині гірського хребта Горчев від висоти 700 до 1311 м н. р. м. (вершина Турбач). Він був створений в 1980 р. на площі 5908 га, з яких 5630 га займають ліси. Природні умови Горчанського національного парку (ГНП) вивчало ряд авторів.

Природні умови. Клімат парку типовий для низьких і середніх гір. Середньорічна температура повітря коливається від 5,2° С у підніжжі до 3,0° С - на вершині гірського хребта, середня температура липня становить відповідно 14,0 і 11,2°С, а січня - мінус 5,0-6,2° С. Річна сума опадів коливається у межах 850-1120 мм.

Геологічна та геоморфологічна будова. Геологічний фундамент утворюють осадочні породи фліша, що складається з магурських дрібно- й середньозернистих пісковиків з прошарками сланців. Гірський ландшафт характеризується зглаженими формами рельєфу. У підніжжі гір, де трапляються урвища, зсуви та скельні відслонення, рельєф більш контрастний.

Грунти. В нижній частині парку сформовані середньопотужні бурі гірсько-лісові грунти, які сильно варіюють по кислотності та вмісту поживних речовин. На найвищих вершинах утворились підзолисті грунти. Локально поширені також скритопідзолисті (псевдобурі) грунти. Інші типи грунтів - глеюваті, торф'яні, ініціальні - трапляються на обмеженій площі.

Водна мережа. ГНП має досить розгалужену мережу джерел та гірських потоків. Основна кількість джерел зосереджена у привершинній частині максимального підняття Турбача, де беруть початок майже всі потоки. Найбільший з них потік Камениця довжиною 11 км.

Рослинні ступені. На території парку сформовані лише два PC. Від підніжжя до висоти 1150 м розташований ступінь букових лісів, серед яких у холодних урочищах, на скелястих схилах зустрічаються фрагменти ялицевих смеречин. Вище згаданого гіпсометричного рівня до найвищих вершин сформований PC смерекових лісів.

Флора. На території парку відомо 650 видів судинних рослин, 200 видів листяних мохів, 350 видів лишайників. Багатий видовий склад печіночників, водоростей, грибів. З папоротей особливий інтерес становить гронянка ланцетна (Botrychium lanceolatum) - це її єдиний відомий у Карпатах локалітет (Kornas, 1955). Крім ГНП у Західних Бескидах ніде не зустрічаються пухирник гірський (Cystopteris montana), вероніка альпійська (Veronica alpina) та два види приворотня (Alchemilla aequidens, A. gorcensis). Хоча парк розташований у лісовій зоні, в його флорі понад 30 субальпійських і альпійських видів. Це, зокрема, сиверсія гірська (Siewersia montana), фіалка двоквіткова (Viola biflora), тимофіївка альпійська (Phleum alpinum), тонконіг альпійський (Poa alpina) та ін.

Фауна. На території парку живе біля 125 видів хребетних, серед яких переважають типові для карпатських пралісів звірі і птахи, такі, як олень (Cervus elaphus), рись (Felis lynx), дикий кіт (Felis sylvestris), вовк (Canis lupus), борсук (Meles meles), куниця лісова (Martes martes), глухар (Tetrao urogallus), тетерів (Lyrurus tetrix), лелека чорний (Ciconia nigra), пугач (Bubo bubo), довгохвоста неясить (Strix uralensis,), ворон (Corvus corax), яструб перепелятник (Aсcipiter nisus).

Цікавою є група тварин, типових для гірських регіонів. Це птахи - кедрівка (Nucifraga caryocatactes), дрізд окільцьований (Turdus torquatus), трясогузка гірська (Motacilla cinerea), водяний горобець (Cinclus cinclus), земноводні і плазуни - тритони карпатський і альпійський (Triturus montadoni, T. alpestris), саламандра плямиста (Salamandra salamandra), жерлянка гірська (Bombina variegata). Гірський характер мають і деякі види риб - форель (пструг) річкова (Salmo trutta m. fario), гольян (Phoxinus phoxinus) та ін.

Фауна безхребетних слабо вивчена. На території парку виявлено ряд загальнокарпатських і західнокарпатських ендемів. Це жуки - Carabus absoletus, Trechus pulpani, поденки - Ecdyonurus subalpinus, E. carpathicus, ручейники - Drusus carpathicus, Apatamia carpathica, Rhyacophila polonica.

Рослинність. В ГНП 95% площі займають ліси. Панівним типом є карпатська бучина (Dentario glandulosae - Fagetum), яка приурочена до родючих буроземних грунтів і поширена до 1150 м (Medwecka-Kornas, 1965). Це корінні деревостани з домішкою ялиці і смереки. У їх трав'яному покриві переважають неморальні види - зубниці залозиста і бульбиста, підмаренник запашний, живокіст серцевидний, багаторядники шипуватий та Брауна (Polystichum lobatum, P. braunii). Цікавими є асоціація бучини з домінуванням у покриві цибулі ведмежої (Allium ursinum) та субасоціація з домінуванням жерухи трилистої (Cardamine trifolia).

На бідніших опідзолених грунтах місцями трапляються ялицево-смерекові бори (Abieti-Piceetum montanum). Тераси гірських потоків з характерними для них алювіальними грунтами зайняті сіровільшняками (Alnetum incanae carpaticum).

Найбільш високі хребти і їх вершини вкриті смерековими борами (Piceetum tatricum), приуроченими до бідніших опідзолених грунтів.

У гірській частині ГНП вздовж потоків та витоків джерел поширене високотрав'я (Arunco-Doronicetum) (Kornas, Medwecka-Kornas, 1977). Його ценокомпонентами є гірські види - аденостилес сіролистий (Adenostyles alliariae), цицербіта альпійська (Cicerbita alpina), аконіт стрункий (Aconitum gracile), жовтець платанолистий (Ranunculus platanifolius).

На полянах, на родючих дернових грунтах, поширені тонконогові луки з участю чемериці Лобеля (Veratrum lobelianum), шафрана (Crocus scepusiensis). Пасовища зайняті флористично бідними біло-вусовими угрупованнями (Hieracio-Nardetum).

Природоохоронне зонування. Найбільші пралісові деревостани, зокрема з багатою фауною, охороняються у абсолютних резерватах, площа яких становить 2420 га (40% території парку). Навколо парку планується створити охоронну зону біля 10 тис. га.

Наукове та народногосподарське значення. В корінних лісових масивах парку проводяться систематично екологічні дослідження, результати яких застосовуються в аналогічних господарських деревостанах з метою покращання їх ценотичної структури, підвищення біологічної стійкості, забезпечення відновлення.

Туристичне, рекреаційне та дидактичне значення. Безпосередньо біля межі з ГНП під вершиною Турбача розташований великий туристичний приют. У парку створена розгалужена мережа туристичних стежок, довжина яких біля 24 км. Разом з туристичними дорогами вздовж границь парку вона дорівнює 40 км (0,7 км/км2). Протягом року парк відвідує біля 30 тис. туристів.

Систематично організовуються дидактичні екскурсії студентів та шкільної молоді.

Антропогенний вплив. Інтенсивна експлуатація лісів в минулому та зростаюче забруднення повітряного басейну промисловими викидами зараз від'ємно впливають на біологічну стійкість лісів. В останні роки в ослаблених смерекових насадженнях спостерігається масове поширення шкідника Cephalcia falleni із порядка перепончатокрилих та відмирання ялиці. Шкоди від туристичного пресу незначні.

Джерело: Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат. - Львів: Світ, 1991. - 248 с. (подані матеріали можливо використовувати лише для ознайомлення. Шукайте книжку у книжковиз магазинах)

Передмова
1. Екологічна і біогеографічна характеристика Карпат
Західні Карпати
Східні Карпати
Південні Карпати
2. Історія та організаційна структура охорони природи в Карпатах
2.1. Історичний огляд природоохоронних заходів
2.2. Організаційна структура охорони природи в країнах, на території яких розташовані Карпати
3. Наукове визначення різних типів заповідних екосистем
4. Екосистеми Карпат
4.1. Чехо-словацькі Карпати
Татранський національний парк (ТАНАП)
Пієнінський національний парк
Національний парк Низькі Татри
Національний парк Мала Фатра
Охоронна ландшафтна область "Бескиди"
Охоронна ландшафтна область Малі Карпати
Охоронна ландшафтна область Білі Карпати
Охоронна ландшафтна область Велика Фатра
Охоронна ландшафтна область Гірська Орава
Охоронна ландшафтна область Штіавницьке Горбогір'я
Охоронна ландшафтна область Муранська Планина
Охоронна ландшафтна область Поляна
Охоронна ландшафтна область Словацький рай
Охоронна ландшафтна область Вигорлат
Охоронна ландшафтна область Східні Карпати
4.2. Польські Карпати
Баб'є-Гурський біосферний заповідник
Татранський національний парк
Горчанський національний парк
Пієнінський національний парк
Бещадський національний парк
Інші охоронні території
4.3. Угорські Карпати
Бюккський національний парк
Агтелекський біосферний заповідник
Рослинність
Голлокейський ландшафтоохоронний район
Лазберцький ландшафтоохоронний район
Берженьський ландшафтоохоронний район
Земпленський ландшафтоохоронний район
Природні резервати державного значення
Токайсько-Бодрогзугський ландшафтоохоронний район
4.4. Українські Карпати
Угольсько-Широколужанський заповідний масив
Хустський заповідний масив "ДОЛИНА НАРЦИСІВ"
Карпатський національний парк
Національний парк "Синевир"
Інші важливіші природоохоронні території
Національний парк "Українські Бескиди"
4.5. Румунські Карпати
Біосферний заповідник Ретезат
Бучеджські гори і природні резервати на їх території
5. Міжнародний біосферний заповідник у Бескидах (проект) та його значення для природоохоронного співробітництва
6. Поліфункцюнальне значення заповідних екосистем та оптимізація їхнього охоронного режиму
Післямова











ФОТО ЦІНИ КОНТАКТИ КОТЕДЖІ


Басейн Золота Підкова (Золотая Подкова)

Фотографії туристичної бази Золота Підкова


Відпочинок у Карпатах у Золотій Підкові Альтанки туристичної бази Золота Підкова Ресторан туристичної бази Золота Підкова Дозвілля туристичної бази Золота Підкова Ціни туристичної бази Золота Підкова Контакти туристичної бази Золота Підкова Котеджі туристичної бази Золота Підкова