Мир Солнца

Котеджі Золотої Підкови

Деревяний будинок 11 бази Золота Підкова
Деревяний будинок 12 бази Золота Підкова


Альтанки Золотої Підкови


Наша адреса:

Закарпатська область,
Ужгородський район,
с. Андріївка,

+38(050) 546-53-10
zolota-pidkovka@ukr.net
Схема местонахождения



База Золота Підкова:

Золотая Подкова - Лидер Карпат - проверено karpatami.org.ua


Наші партнёри:



Рейтинг туристических фирм TourPromo.Ru


В ОТПУСК.РУ - все о туризме и отдыхе: предложения турфирм,  поиск туров, горящие путевки, описание отелей и отзывы об отелях, визы, авиа и ж/д билеты, расписание поездов, погода на курортах, информация о странах, поиск попутчиков
TOPlist
Besucherzahler attractive russian brides from Moscow
счетчик посещений
web clocks relojes web
Contatore
Besucherzahler ukraine women profiles
website counter
Besucherzahler singlesnet
contatori per blog
contadores de visitas mailorder brides
contatori per blog
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET TOPlist TOPlist Рейтинг SIMPLETOP.NET E-Center.lt skaitliukas


Рейтинг туристических сайтов Украины. Відображено число відвідувачів сьогодні, середнє число відвідувачів за добу, оцінка сайту

Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых





Західні Карпати

Західні Карпати. Розташовані на території Чехо-Словацької Федеративної Республіки, Польщі і частково Угорщини (гори Бюкк, Токайські). Вони простягаються від малої середньо-дунайської низовини до долини рік Лаборець і Ослава (Словаччина, ПР) (Medwecka-Kornas, 1959). У їхній центральній частині на кордоні Словаччини і Польщі розташовані Високі Татри, складені переважно гранітами, які досягають найбільшої для Карпат висоти. Найвища їхня гора Герлах (2655 м), на вершині якої є навіть субнівальний ступінь вічних снігів. У Карпатській гірській системі саме у високогір'ї Татр найкраще збереглись сліди льодовикових періодів - високогірні озера, льодовикові кари, трогові долини, моренні відклади та вали. Вони цікаві не лише для геоморфологів, ландшафтознавців, але і для біогеографів, тому що сприяють збереженню багатьох рідкісних аркто-альпійських видів рослин і тварин, генетично й екологічно зв'язаних з північними широтами. Це верби лапландська (Salix lapponum) і трав'яна (S. herbacea), кисличник двостовпчиковий (Oxyria digina), ліннея північна (Linnaea borealis), дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala), айстра альпійська (Aster alpinus), ломикамінь супротивно-листий (Saxifraga oppositifolia) та інші. У фітосозологічному відношенні на особливу увагу заслуговують такі поширені в Татрах ендеми, як дзвоники татранські (Campanula tatrae), кохлеарія татранська (Cochlearia tatrae), дельфіній прегарний (Delphinium oxysepalum ssp. spectabile), очанка безостюкова (Euphrasia exaristata).

У геоморфологічному та ландшафтному відношеннях цікаві озера льодовикового походження - їх тут понад 100. Найбільші з них - Штрбське плесо, Гинцеве озеро розташовані у високогір'ї Словацьких Татр. Для охорони унікальних татранських екосистем створені великі національні парки в Словаччині і Польщі.

На схід від Високих Татр розташовані цікаві у геолого-геоморфологічному відношенні Пієнінські гори, складені вапняками. В них також збереглась оригінальна ендемічна флора - волошка Доміна (Centaurea triumfettii ssp. dominii), аконіт міцний (Aconitum firmum ssp. firmum), борідник лисуватий (Jovibarba hirta ssp. glabrescens), жовтушник пієнінський (Erysimum pieninicum), гвоздика рання (Dianthus praecox ssp. praecox) (рис. 2).

Далі на схід простягається масивний хребет складених флішовими породами Західних Бескид з найвищою вершиною Баб'я Гура (1725 м) (Польща). Тут сформувалися високопродуктивні букові і ялицево-букові ліси. В Бескидах є декілька невисоких перевалів (Яблунівський на висоті 551 м та ін.), через які здавна проходили шляхи спілкування населення.

У Словаччині, на південь від Високих Татр, розташовані Низькі Татри з найбільшою вершиною Дюмблер (2043 м), Велика Фатра з вершиною Остредок (2592 м). У Великій Фатрі зберігся найбільший у Європі осередок занесеного до світової Червоної книги третичного релікта тиса ягідного (Taxus baccata). На площі 860 га виявлено близько 160 тис. особин. Тис поширений у ялицево-букових і грабово-букових лісах, сформованих на багатих на кальцій грунтах. Приуроченість тиса до карбонатних порід спостерігається і в інших районах.

Західні Карпати. Розташовані на території Чехо-Словацької Федеративної Республіки, Польщі і частково Угорщини (гори Бюкк, Токайські). Вони простягаються від малої середньо-дунайської низовини до долини рік Лаборець і Ослава (Словаччина, ПР) (Medwecka-Kornas, 1959). У їхній центральній частині на кордоні Словаччини і Польщі розташовані Високі Татри, складені переважно гранітами, які досягають найбільшої для Карпат висоти. Найвища їхня гора Герлах (2655 м), на вершині якої є навіть субнівальний ступінь вічних снігів. У Карпатській гірській системі саме у високогір'ї Татр найкраще збереглись сліди льодовикових періодів - високогірні озера, льодовикові кари, трогові долини, моренні відклади та вали. Вони цікаві не лише для геоморфологів, ландшафтознавців, але і для біогеографів, тому що сприяють збереженню багатьох рідкісних аркто-альпійських видів рослин і тварин, генетично й екологічно зв'язаних з північними широтами. Це верби лапландська (Salix lapponum) і трав'яна (S. herbacea), кисличник двостовпчиковий (Oxyria digina), ліннея північна (Linnaea borealis), дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala), айстра альпійська (Aster alpinus), ломикамінь супротивно-листий (Saxifraga oppositifolia) та інші. У фітосозологічному відношенні на особливу увагу заслуговують такі поширені в Татрах ендеми, як дзвоники татранські (Campanula tatrae), кохлеарія татранська (Cochlearia tatrae), дельфіній прегарний (Delphinium oxysepalum ssp. spectabile), очанка безостюкова (Euphrasia exaristata).

У геоморфологічному та ландшафтному відношеннях цікаві озера льодовикового походження - їх тут понад 100. Найбільші з них - Штрбське плесо, Гинцеве озеро розташовані у високогір'ї Словацьких Татр. Для охорони унікальних татранських екосистем створені великі національні парки в Словаччині і Польщі.

На схід від Високих Татр розташовані цікаві у геолого-геоморфологічному відношенні Пієнінські гори, складені вапняками. В них також збереглась оригінальна ендемічна флора - волошка Доміна (Centaurea triumfettii ssp. dominii), аконіт міцний (Aconitum firmum ssp. firmum), борідник лисуватий (Jovibarba hirta ssp. glabrescens), жовтушник пієнінський (Erysimum pieninicum), гвоздика рання (Dianthus praecox ssp. praecox) (рис. 2).

Далі на схід простягається масивний хребет складених флішовими породами Західних Бескид з найвищою вершиною Баб'я Гура (1725 м) (Польща). Тут сформувалися високопродуктивні букові і ялицево-букові ліси. В Бескидах є декілька невисоких перевалів (Яблунівський на висоті 551 м та ін.), через які здавна проходили шляхи спілкування населення.

У Словаччині, на південь від Високих Татр, розташовані Низькі Татри з найбільшою вершиною Дюмблер (2043 м), Велика Фатра з вершиною Остредок (2592 м). У Великій Фатрі зберігся найбільший у Європі осередок занесеного до світової Червоної книги третичного релікта тиса ягідного (Taxus baccata). На площі 860 га виявлено близько 160 тис. особин. Тис поширений у ялицево-букових і грабово-букових лісах, сформованих на багатих на кальцій грунтах. Приуроченість тиса до карбонатних порід спостерігається і в інших районах.

Джерело: Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат. - Львів: Світ, 1991. - 248 с. (подані матеріали можливо використовувати лише для ознайомлення. Шукайте книжку у книжковиз магазинах)

Передмова
1. Екологічна і біогеографічна характеристика Карпат
Західні Карпати
Східні Карпати
Південні Карпати
2. Історія та організаційна структура охорони природи в Карпатах
2.1. Історичний огляд природоохоронних заходів
2.2. Організаційна структура охорони природи в країнах, на території яких розташовані Карпати
3. Наукове визначення різних типів заповідних екосистем
4. Екосистеми Карпат
4.1. Чехо-словацькі Карпати
Татранський національний парк (ТАНАП)
Пієнінський національний парк
Національний парк Низькі Татри
Національний парк Мала Фатра
Охоронна ландшафтна область "Бескиди"
Охоронна ландшафтна область Малі Карпати
Охоронна ландшафтна область Білі Карпати
Охоронна ландшафтна область Велика Фатра
Охоронна ландшафтна область Гірська Орава
Охоронна ландшафтна область Штіавницьке Горбогір'я
Охоронна ландшафтна область Муранська Планина
Охоронна ландшафтна область Поляна
Охоронна ландшафтна область Словацький рай
Охоронна ландшафтна область Вигорлат
Охоронна ландшафтна область Східні Карпати
4.2. Польські Карпати
Баб'є-Гурський біосферний заповідник
Татранський національний парк
Горчанський національний парк
Пієнінський національний парк
Бещадський національний парк
Інші охоронні території
4.3. Угорські Карпати
Бюккський національний парк
Агтелекський біосферний заповідник
Рослинність
Голлокейський ландшафтоохоронний район
Лазберцький ландшафтоохоронний район
Берженьський ландшафтоохоронний район
Земпленський ландшафтоохоронний район
Природні резервати державного значення
Токайсько-Бодрогзугський ландшафтоохоронний район
4.4. Українські Карпати
Угольсько-Широколужанський заповідний масив
Хустський заповідний масив "ДОЛИНА НАРЦИСІВ"
Карпатський національний парк
Національний парк "Синевир"
Інші важливіші природоохоронні території
Національний парк "Українські Бескиди"
4.5. Румунські Карпати
Біосферний заповідник Ретезат
Бучеджські гори і природні резервати на їх території
5. Міжнародний біосферний заповідник у Бескидах (проект) та його значення для природоохоронного співробітництва
6. Поліфункцюнальне значення заповідних екосистем та оптимізація їхнього охоронного режиму
Післямова











ФОТО ЦІНИ КОНТАКТИ КОТЕДЖІ


Басейн Золота Підкова (Золотая Подкова)

Фотографії туристичної бази Золота Підкова


Відпочинок у Карпатах у Золотій Підкові Альтанки туристичної бази Золота Підкова Ресторан туристичної бази Золота Підкова Дозвілля туристичної бази Золота Підкова Ціни туристичної бази Золота Підкова Контакти туристичної бази Золота Підкова Котеджі туристичної бази Золота Підкова