Мир Солнца

Котеджі Золотої Підкови

Деревяний будинок 11 бази Золота Підкова
Деревяний будинок 12 бази Золота Підкова


Альтанки Золотої Підкови


Наша адреса:

Закарпатська область,
Ужгородський район,
с. Андріївка,

Схема местонахождения



База Золота Підкова:

Золотая Подкова - Лидер Карпат - проверено karpatami.org.ua


Наші партнёри:



Рейтинг туристических фирм TourPromo.Ru


В ОТПУСК.РУ - все о туризме и отдыхе: предложения турфирм,  поиск туров, горящие путевки, описание отелей и отзывы об отелях, визы, авиа и ж/д билеты, расписание поездов, погода на курортах, информация о странах, поиск попутчиков
TOPlist
Besucherzahler attractive russian brides from Moscow
счетчик посещений
web clocks relojes web
Contatore
Besucherzahler ukraine women profiles
website counter
Besucherzahler singlesnet
contatori per blog
contadores de visitas mailorder brides
contatori per blog
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET TOPlist TOPlist Рейтинг SIMPLETOP.NET E-Center.lt skaitliukas


Рейтинг туристических сайтов Украины. Відображено число відвідувачів сьогодні, середнє число відвідувачів за добу, оцінка сайту

Активный отдых. Пассажирские перевозки, байдарки, поход Крым, сплав на байдаркахACTIVE-рейтинг туристических сайтов. Туризм и отдых





Татранський національний парк (ТАНАП)

Татранський національний парк (ТАНАП). Географічне положення. Це один із найбільших національних парків у Карпатах. Він організований ще в 1949 р. на площі 50 900 га й охоплює Високі і Беланські Татри, а також Західні Татри (гори Рогачі). Навколо парку виділена охоронна зона площею 70 тис. га.

Високі Татри - найбільш масивні гори Карпат. їх найвища вершина Герлах досягає висоти 2655 м. Найнижча точка Татранського національного парку (ТАНАП) розташована на висоті близько 700 м. Власне Високі Татри представляють собою потужний хребет довжиною 26,5 км. Довжина Беланських Татр - 14 км, найвища їх точка - Гавран - має висоту 2152 м.

Геологічна та геоморфологічна будова. Високі Татри утворені гранітами, які місцями сильно мілонітизовані. Мілоніти - вивітрілі граніти на розломах. На них утворюються кам'янисті грунти, відносно багаті поживними речовинами, що надходять з вивітрілої породи. Тому в таких місцях росте багата петрофільна флора, наприклад, ломикамені (Saxifraga carpatica, S. hieracifolia, S. androsacea, S. moschata), мак татранський (Papaver tatricum), гравілат повзучий (Geum reptans) тощо.

Беланські Татри, як і розташовані південніше передгір'я Татранського масиву, побудовані головним чином мезозойськими вапняками та доломітами, лише місцями тут зустрічаються крем'янисті породи.

У плейстоценовому періоді Татранські гори зазнали інтенсивного льодовикового моделювання, що відбилось на їх геоморфологічній будові. У Татрах встановлено понад 20 великих льодовиків, довжина найбільшого з них становила близько 14 км. У результаті діяльності льодовиків утворились великі (U-подібні долини, виникли моренні відклади і велика кількість озер. У словацькій частині Татр утворилось найбільше і найглибше Гинцеве озеро, площа якого 20 га, глибина 53 м. Найбільш значні фактори, що формують зараз характерні риси гірських схилів, це часті снігові лавини, кам'яні зсуви. В частині Татранських гір, що її підстеляють вапняки, зустрічаються оригінальні карстові утворення. Особливо цікава найбільша Беланська сталактитова печера, що характеризується розгалуженою системою ходів.

Грунти. На гранітах і крем'янистих породах у Татрах утворились переважно підзолисті грунти, гумусні підзоли і опідзолені, місцями досить глибокі грунти. На вапняках переважають бурі лісові грунти. Іноді на цих породах сформовані так звані полігональні або гірляндові грунти (полігональні арктичні грунти). Зрідка трапляються грунтові купини (так звані thufur), які утворились шляхом регеляції, тобто почергового промерзання і розмерзання вологого грунту, коли відбувається відокремлення скелету від дрібнозему.

Водна мережа. Високі Татри розташовані у вологій ділянці вододілу між Балтійським і Чорним морями. Біля їх підніжжя беруть початок ріки Ваг, Попрад, Горнад і їх численні притоки. Гори відзначаються значним і специфічним стоком, який становить 50 л/с з 1 км2.

Кліматичні умови. Гори знаходяться в області холодного клімату, який характеризується інтегральним показником X 1-5 (Quitt, 1971). Протягом року тут буває до 30 теплих днів, до 120 днів з температурою 10° С і понад 140-180 днів з мінусовою температурою. Середня температура січня дорівнює мінус 5-8° С, липнева - плюс 10-15° С. Кількість опадів протягом вегетаційного періоду становить 500-700 мм, а взимку - 350-700 мм. Оскільки Татри мають значне вертикальне розчленування, клімат в окремих висотних ступенях різний. Про це свідчать дані метеостанції Штрбське Плесо (рослинний ступінь смерекових лісів), Скалнате Плесо (ступінь криволісся), Ломницький шпиль (ступінь субнівальний).

Рослинні ступені. В рослинному покриві парку досить чітко виражена висотна ступінчастість. Лісовими, формаціями зайнято 67 % його території. До висоти 1250 м (1300 м) сформований рослинний ступінь букових лісів (Fagetum sylvaticae). У ньому в урочищах з холоднішим кліматом зустрічаються смереково-ялицеві (Piceeto-Abietum) і ялицеві ліси (Abietum albae). Проте відзначимо, що корінних букових лісів залишилось мало, їх змінили хвойні деревостани. Від 1550-1650 м тягнеться рослинний ступінь клімаксових смеречин (Piceetum abietis), а вище, приблизно до висоти 1850 м - ступінь криволісся з сосни гірської (Pinus mugo) і яловцю сибірського (Juniperus sibirica) *. Починаючи з цього гіпсометричного рівня до висоти 2300 м розташований ступінь альпійських лук, а вище - субнівальний.

* У субальпійському ступені Чехо-Словацьких Карпат відсутня душекія зелена (Duschekia viridis), що характерна для Українських та Румунських Карпат. У Польських Карпатах вона зустрічається лише на полонині Равка (Стойко, 1966).

Флора. Завдяки значній різноманітності геолого-геоморфоло-гічних та кліматичних умов ТАНАП відзначається багатою флорою. Тут відомо 1300 видів судинних рослин, близько 500 видів мохів, 900 видів водоростей і 700 видів лишайників. Особливо багата флора у татранських долинах. В урочищі "Темна смерекова долина" у Високих Татрах виявлено 265 видів судинних рослин, а в долині Сім Джерел в Беланських Татрах - 556 видів (Hadac et al., 1948; Hadac et Smarda, 1960). В субнівальному рослинному ступені Л. Пацлова встановила 133 види судинних рослин. Свій оптимум у цьому ступені мають такі види, як смілка безстеблова (Silene acaulis), мінуарція очитковидна (Minuartia sedoides), ломикамені туполистий і моховидний (Saxifraga retusa, S. bryoides), жовтець гляціальний (Ranunculus glacialis), тирлич холодний (Gentiana frigida), роговик одноквітковий (Gerastium uniflorum), тонконіг рихлий (Роа laxa), горянка дворядна (Oreochloa disticha), костриця лежача і живородна (Festuca supina, F. vivipara) та ін. (рис. 6).

Про багатство татранської мікофлори свідчать збори кількох мікологів у долині Семи Джерел в Беланських Татрах. Ю. Кубічка (Kubicka, 1964) встановив близько 1300 видів грибів, у тому числі близько 500 видів аскоміцетів і 350 видів дискоміцетів. У Татрах був описаний новий вид гриба Calvatia tatrensis HOLOS, а також новий рід Kubickia tatrica SVRCEK, який паразитує на пухівці піхвовій (Eriophorum vaginatum).

В одному локалітеті під Герлаховим шпилем Й. Білий і Т. Марван (Bily et Marvan, 1959) знайшли 66 видів діатомових водоростей. К. Роса (Rosa, 1963) у лісових грунтах на горі Яворини встановив 18 видів водоростей з класу Cyanophyceae, 34 види - Flagellatae, 41 вид - Diatomeae, 20 видів - Heterocontae, 41 вид - Chlorophyta, 12 видів - Conjugatae.

Рослинність. Татранський національний парк відзначається різноманітним рослинним покривом. У рослинному ступені бучин поширені угруповання союзу букових (Fagion sylvaticae Luquet, липово-яворових (Tilio-Acerion Klika), ялицевих (Abietion Brezina et Hadac); сіровільхових (Alnion incanae Pawlowski) лісів, які характеризуються флористично багатим трав'яним покривом. Для бучин найбільш т пові види - зубниці (Dentaria glandulosa, D. enneaphyllos), підмаре ник запашний (Galium odoratum), вовчі ягоди звичайні (Daphi mezereum) та ін. Для росту бука оптимальні екологічні умови і північному макросхилі Беланських Татр. На південно-східному макр схилі цих гір, а також біля східного підніжжя Високих Татр у ступені букових лісів, у місцях "дощової тіні", поширені ялицеві ліси союзу Abietion Brezina et Hadac. Для них характерні такі види, і куничник очеретяний (Calamagrostis arundinacea), пренант пурпур вий (Prenanthes purpurea), атрагена альпійська (Atragene alpina осока біла (Carex alba), наперстянка великоцвіта (Digitalis grant flora), підмаренник Шультеса (Galium schultesii), билинець найза-пашніший (Gymnadenia odoratissima) та ін.

В ступені смерекових лісів зустрічаються два головних типи: смеречина чорницева (Vaccinio-Piceetalia Br.-Bl.) і трав'яниста (Athyrio-Piceetalia Hadac). Близьким до них є союз сосни гірської (Pinion mugi Pawl.), де зростає сосна кедрова європейська (Pinus cembra), споріднений сибірському кедру (Pinus sibirica) вид. Чорницеві смеречини поширені на кислих підзолистих та опідзолених грунтах і флористично бідні.

Трав'янисті смеречини сформовані на рендзинах або сірих лісових грунтах з слабокислою чи нейтральною реакцією. В їх трав'яному покриві трапляються аденостилес сіролистий (Adenostyles alliaгіае), жовтець платанолистий (Ranunculus platanifolius), королиця круглолиста (Chrysanthemum rotundif olium), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina), сугайник австрійський (Doronicum austriacum) та ін.

Альпійська рослинність на гранітах відноситься до декількох союзів: ситника трироздільного (Juncion trifidi), який включає ацидофільні і тінефобні угруповання (Juncus trifidus), сна білого (Pulsatilla alba), нечуйвітра альпійського (Hieracium alpinum), костриці лежачої (Festuca supina), горянки дворядної (Oreochloa disticha); косної trsicoloris Kraj.), фітоценози якої приурочені до слабокислих і субнейтральних грунтів на навітряних місцезростаннях з такими видами, як костриця різноколірна (Festuca versicolor), гірчак живородний (Polygonum viviparum), плаунок плауноподібний (Selaginella selaginoides) та ін.; Loiseleurio-Vaccinion Br.-Bl., який включає чагарничкові слабо сніголюбні угруповання з такими видами, як лохина голтероподібна (Vaccinium gaultheroides), водянка гермафродитна на гранітах і чорна на вапняках (Empetrum hermaphroditum, E. nigrum), чорниця (Vaccinium myrtillus), брусниця (Vaccinium vitisidaea) і верес (Calluna vulgaris); верби трав'яної (Salicion herbaceae Br.-Bl.), до якої належать угруповання снігових улоговин з такими видами, як верба трав'яна (Salix herbacea), сухоцвіт лежачий (Gnaphalium supinum), лишайник (Solorina crocea) та ін. Ці ценози захищені від небезпечних морозів сніговим покривом протягом майже восьми місяців. На кам'янистих осипах формуються флористично строкаті угруповання союзу проломника альпійського (Androsacion alpinae Br.-Bl.) з такими видами, як кисличник дво-стовпчиковий (Oxyria digyna), ломикамені супротивнолистий, карпатський і мускусний (Saxifraga oppositifolia, S. carpatica, S. moschata), гравілат повзучий (Geum reptans), мак татранський (Papaver tatricum) та ін. Слабо сніголюбні трав'янисті угруповання належать до союзу куничника волохатого (Galamagrostion villosae Pawl.) з такими видами, як куничник волохатий (Galamagrostis villosa), звіробій плямистий (Hypericum maculatum), перстач золотистий (Potentilla aurea) та ін.

Сильно сніголюбні трав'янисті угруповання належать до союзу аденостилесу сіролистого (Adenostylion alliariae Br.-Bl.). На відміну від фітоценозів снігових улоговин ці угруповання формуються на завітряних схилах з задовільним стоком води. Вони включають такі види, як аденостилес сіролистий (Adenostyles alliariae), чемериця Лобеля (Veratrum lobelianum), безщитник розставленолистйй (Athyrium distentif olium), жовтець платанолистий (Ranunculus platanif olius) та ін. В угрупованнях біля струмків союзу Crateneuro-filicini-Caltion laetae Hadac зустрічаються жеруха Опіца (Cardamine opizii), калюжниця приємна (Caltha laeta), мох філонотіс джерельний (Philonotis fontana) та ін. Рідкісними є торф'яні угруповання союзу Spagnion fusci Тх. та Drepanocladion exannulati Kraj.

Рослинність на вапняках відмінна за флористичним складом. На навітряних і тіньових схилах зустрічаються угруповання осоки міцної (Caricion firmae Gams.) з такими видами, як осока міцна (Сагех firma), дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala), товстянка альпійська (Pinguicula alpina), лишайник Thamnolia vermicularis та ін. На сонячних схилах, де протягом доби температура коливається від 0 до +20-30° С поширені угруповання Seslerio-Asterion alpini Hadac, едифікаторами і компонентами яких є сеслерія голуба (Sesleria coerulea), айстра альпійська (Aster alpinus), білотка альпійська (Leontopodium alpinum), крупка аізовидна (Draba aizoides), гострокільник польовий (Oxytropis campestris), первоцвіт вушкатий (Primula auricula) та ін. На вапняках союзу Calamagrostion villosae Pawl, відповідає союз сеслерії татранської (Seslerion tatrae Hadac) з такими видами, як сеслерія татранська (Sesleria tatrae), осока татранська (Сагех tatrorum), льон позапазушний (Linum extraaxillare), костриця карпатська (Festuca carpatica), наперстянка великоцвіта (Digitalis grandiflora), жовтець печіночний (Ranunculus thora) та ін. Союзу Adenostylion alliariae Br.-Bl. відповідає на вапняках союз дельфінію високого (Delphinion elati Hadac), в угрупованнях якого ростуть дельфіній високий і татранський (Delphinium elatum, D. oxysepalum).

Приструмкові угруповання на вапняках належать до союзу Cratoneurion commutati Koch. В них зустрічаються гусимці альпійський і стокротколистий (Arabis alpina, A. bellidifolia), геліосперма чотиризуба (Heliosperma quadridentatum), сверція багаторічна (Swertia perennis) та ін.

Фауна. Видовий склад фауни Високих Татр багатий, але недостатньо вивчений. До найбільш цінних ссавців належить татранський підвид сарни (Rupicarpa rupicarpa tatrica). За викопними фосильними рештками встановлено, що вона була поширена тут вже 10 тис. років тому назад і саме в Татрах виник цей, відмінний від альпійського, татранський підвид. До татранських ендемів належить також альпійський бабак (Marmota marmota latirostris). З ссавців часто трапляються олень (Cervus elaphus montanus), козуля (Capreolus capreolus), значно рідше - рись (Lynx lynx) та бурий ведмідь (Ursus arctos). З дрібних ссавців до татранських ендемів належать снігова полівка (Microtus nivalis mirhenreini), чеська полівка (Pitymys tatricus) та бурозубка альпійська (Sorex alpinus tatricus).

Висотне поширення хребетних вивчали Б. Росіцький і Й. Кратохвіл (Rosicky, Kratochvil, 1955). За їх даними, у передгір'ї Татр (500- 800 м) частими є синантропні види - полівка звичайна (Microtus arvalis) та польова миша (Apodemus agrarius), далі - жовтогорла миша (Apodemus flavicollis) і руда полівка (Clethrionomus glareolus), що проникають аж до субальпійського ступеня. Тут зустрічаються також бурозубки звичайна і мала (Sorex araneus, S. minutus). По всьому татранському масиву до висоти 1650 м поширена полівка чагарникова (Pitymys subterraneus).

У гірських ландшафтах (800-1500 м) у більш низьких положеннях зімкнуті деревостани - це своєрідний бар'єр для проникнення рівнинних видів тварин у розташовані вище місцевості. Тут частково поширені згадані види, за винятком синантропних. Як правило, до цих місцеположень поширена білка. У розташованих вище ландшафтах видовий склад фауни багатший. Крім крота звичайного (Talpa euroраеа) тут виявлені кріт сліпий (Talpa соеса), бурозубка альпійська (Sorex alpinus tatricus), кутори мала і водяна (Neomys anomalus milleri, N. fodiens), полівки чеська і снігова, соня горішникова (Muscardinus avenallarius) та інші дрібні ссавці. В альпійських ландшафтах (вище 1850 м) зустрічаються такі види, як полівки снігова і чеська, бурозубки звичайна і мала (остання живиться головним чином павуком Acantholycosa lignaria).

Багата і різноманітна за видовим складом орнітофауна була досліджена Й. Пікулою (Pikula, 1962). В рослинних формаціях Беланських Татр поширені різні угруповання. В скельних біотопах альпійського ступеня, які в загальних ценотичних рисах відповідають союзам Seslerio-Asterion alpini Hadac і Caricion firmae Gams гніздяться червонокрилий стінолаз і альпійська тинівка (угруповання Tichodroma muraria-Prunella collaris), горихвістка (Phoenicurus ochruros), кам'янка (Oenanthe oenanthe) і строкатий кам'яний дрізд (Monticola saxatilis).

Поруч гніздяться хижі птахи - орел-беркут і боривітер звичайний (угруповання Aquila chrysaetos-Falco tinunculus). До цього ж угруповання належать сокіл-сапсан (Falco peregrinus), сокіл-балобан (Falco cherrug) та пугач (Bubo bubo).

У формаціях альпійських лук (сюди належать союзи Seslerion tatrae Hadac і Loiseleurio-Vaccinion Br.-Bl.) гніздяться гірський щеврик і лучна чикалка (угруповання Anthus spinoletta-Saxicola rubethra), а також лісовий щеврик (Anthus trivialis), коноплянка (Linaria cannabina), вівсянка звичайна (Emberiza citrinella), чикалка чорноголова (Saxicola torquata), тинівка альпійська. В цих біотопах зустрічаються угруповання боривітра звичайного і кані (Falco tinnunculus - Buteo buteo) з такими видами, як орел-беркут, сокіл, перепелятник (Accipiter nisus), сич мохноногий (Aegolius funereus), пугач і уральська сіра сова (Strix uralensis).

У формації гірської сосни (Pinion mugo) гніздиться угруповання челана чорноголового, тинівки лісової та сови болотної (Saxicola torquata - Prunella modularis - Asio flammeus) з такими видами, як вівчарик весняний (Phylloscopus trochilus), ковалик (Phylloscopus collybita), славки - чорноголова, сіра і прудка (Sylvia atricapilla, S. communis, S. curruca).

З точки зору гніздування орнітофауни лісовий біотоп трав'янистих смеречин (Athyrio-Piceetalia Hadac) поділяється на декілька ярусів.

У деревному ярусі гніздяться і живуть хижі птахи - угруповання перепелятника і сича мохноногого (угруповання Accipiter nisus - Aegolius funereus), до яких належить також каня, великий яструб (Accipiter gentilis), сіра уральська сова, сич горобиний (Glaucidium passerinum). Крім того, тут поширене угруповання синиці чорної і трипалого дятла (Parus ater - Picoides tridactylus), до якого належать ще синиці чубата і велика (Parus cristatus, P. major), жовна (Dryocopus martius), дятли сірий і зелений (Picus canus, P. viridis). В цьому біотопі гніздяться види угруповання мухоловки малої - горихвістки звичайної (Muscicapa parva - Phoenicurus phoenicurus), до якого належить і мухоловка сіра (Muscicapa striata). Тут також поширені угруповання шишкара і канаркового в'юрка (Loxia curvirostra - Serinus serinus), витютня і горлиці (Columba palumbus - Streptopelia turtur), кедрівки і сойки (Nucifraga caryocatactes, Garrulus glandarius) з такими птахами, як сорока (Pica pica), галка (Coloeus monedula), ворон (Corvus corax), ворона (С. corone cornix) та зозуля звичайна (Cuculus canorus), яка не гніздиться.

В ярусі чагарників цієї ж формації гніздиться угруповання вільшанки (Turdus ericetorum - Erithacus rubecula), до якого належать дрозди - чорний, білозубий, деряба (Turdus merula, T. torquatus, Т. viscivorus).

У приземному ярусі смерекових лісів гніздиться угруповання глухаря і рябчика (Tetrao urogallus - Tetrastes bonasia), яке включає ще вальдшнепа (Scolopax rusticola), а також вільшанки і волове очко (Troglodides troglodides - Erithacus rubecula).

В біотопах вздовж потоків гніздяться угруповання рінника звичайного - трясогузки гірської (Cinclus cinclus - Motacilla cinerea) разом з трясогузкою білою (Motacilla alba).

Подібні, хоча й не аналогічні умови для поширення орнітофауни, є і в інших високогірських ландшафтах Словацьких Карпат.

У водах ТАНАП водяться такі види риб: форель, харіус, бабець-головач та ін. Характерними є також ендемічний вид ракоподібних - Brachinecta paludosa, черви (Tatriella slovenica, Trichodrilus tatrensis) та ін.

Й. Лац (Lac, 1969) подає для Татр 12 видів земноводних та сім видів плазунів. До першої групи належать тритони (Triturus alpestris, Т. montadoni), до другої - ящірки живородяча і стінна (Lacerta vivipara, L. muralis).

У групі слимаків В. Гудець та Й. Брабенець (Hudec, Brabenec, 1960) встановили 75 видів у Беланських Татрах і 55 у Високих Татрах. Серед них один вид Spelaeodiscus tatricus - ендемічний.

Досить різноманітний видовий склад ентомофауни. Й. Чепелак (Cepelak, 1958) виявив у Татрах 84 види жужелиць (Syrphidae), а М. Тірпіш (Tirpis, 1965) - 19 видів бабок (Odonata). К. Роса (Rosa, 1963) знайшов у грунті 47 видів Rhizopoda і 33 види Ciliata.

Природні резервати ТАНАП. На території парку створено декілька цінних у біогеографічному відношенні резерватів, що мають важливе наукове і природоохоронне значення і тому ретельно охороняються. Охарактеризуємо найважливіші з них.

Резерват "Довгий ліс" (997 га). Розташований в урочищі Дорога Свободи. Створений для охорони заболочених смерекових і ялицеви) пралісів, які збереглися на моренних, алювіальних і флювіогляціальних відкладах.

Резерват "Яворина" (11 589 га). Охоплює повністю Беланські Татри. На його території охороняються унікальні флора і фауна.

Резерват "Підбанське" (8010 га). Розташований у західній частині ТАНАП і влючає ряд цікавих у ландшафтно-географічному відношенні урочищ - Тиху долину (частково), Томанову долину, Копрову, Глинсько, Темносмерековий ліс, Нефцерку. В них охороняється рідкісна флора і рослинність на гранітах і вапняках, а також оригінальна фауна.

Резервати "Скалнатий потік" (649 га) і "Вишні Гаги" (2322 га). Створені для охорони і розведення лісової фауни.

Природоохоронне зонування. Зонування ТАНАП викладено у монографії "Концепція Татранського національного парку" (1957). На карті рослинного покриву виділені особливо цінні з ботанічної точки зору ділянки, ліси з природною ценотичною структурою, лісові масиви, що знаходяться в стадії реконструкції чи пошкоджені катастрофічними вітровалами, сніголомами та пожежами. Окрему природоохоронну категорію становлять постійні пробні площі. На зоогеографічній карті виділені локалітети з особливо рідкісними видами тварин, а також території дуже цінні, цінні та менш цінні з точки зору збереження тварин і розмноження їх популяцій. На спеціальній геолого-геоморфологічній і гідрологічній карті показані цінні у геологічному, геоморфологічному і гідрологічному відношеннях території, що заслуговують на охорону, а також лавинонебезпечні ділянки.

На ландшафтній карті відмічені унікальні, особливо цінні та девастовані природні ландшафти, а також цікаві оглядові точки. На підставі цих карт складена комплексна карта, на якій виділені території резерватів, високо цінні з ботаніко- і зоогеографічної точки зору ділянки, проектовані лісопарки і показані межі між особливо цінними та менш цінними парковими ландшафтами.

Науково-природниче і соціальне значення. Завдяки біогеографічній оригінальності паркових екосистем і їх значному висотному діапазону поширення ТАНАП має важливе науково-природниче значення. На його території систематично проводяться дослідження структури і функціонування паркових екосистем. їх результати періодично публікуються у наукових збірниках ТАНАП. Вже вийшло 30 таких збірників. У 1968 р. в парку проведена міжнародна конференція, присвячена теоретичним і практичним питанням організації національних парків у світі, та їх значенню в охороні навколишнього середовища.

На базі ТАНАП в 1989 р. проведено з'їзд словацьких ботаніків, на якому накреслено дальші шляхи охорони природних екосистем у республіці. Для ознайомлення відвідувачів з багатими ресурсами живої і неживої природи, етнографічними особливостями місцевості в парку створено оригінальний музей.

Туристичне, рекреаційне та дидактичне значення. ТАНАП користується заслуженою популярністю не лише серед природодослідників, але й серед широких кіл населення. Його відвідують численні туристи з Угорщини, Польщі, СРСР, Німеччини, Австрії та інших країн.

Щороку тут буває понад мільйон рекреантів та інших відвідувачів - туристів, альпіністів, спортсменів, різних любителів природи. Парк служить також базою для проходження учбових практик студентів біологічних, географічних та інших факультетів. Для обслуговування відвідувачів діє розгалужена система санаторіїв, готелів, кемпінгів, будинків відпочинку. Особливою популярністю користується канатна дорога на вершину Ломницького шпилю (2632 м). Системою туристичних доріг охоплені найбільш цікаві у біогеографічному та ландшафтному відношенні об'єкти живої і неживої природи. Проте в результаті масового відвідування парку за останні роки стали проявлятись різні форми рекреаційної дигресії на його території. Тому дирекція парку шукає такі організаційні форми раціонального використання природного потенціалу, які б сприяли покращанню рекреації і рівночасно збереженню природних цінностей та оптимізації гірських ландшафтів.

Постійна увага приділяється екологічній та природоохоронній освіті широких кіл відвідувачів.

Джерело: Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат. - Львів: Світ, 1991. - 248 с. (подані матеріали можливо використовувати лише для ознайомлення. Шукайте книжку у книжковиз магазинах)

Передмова
1. Екологічна і біогеографічна характеристика Карпат
Західні Карпати
Східні Карпати
Південні Карпати
2. Історія та організаційна структура охорони природи в Карпатах
2.1. Історичний огляд природоохоронних заходів
2.2. Організаційна структура охорони природи в країнах, на території яких розташовані Карпати
3. Наукове визначення різних типів заповідних екосистем
4. Екосистеми Карпат
4.1. Чехо-словацькі Карпати
Татранський національний парк (ТАНАП)
Пієнінський національний парк
Національний парк Низькі Татри
Національний парк Мала Фатра
Охоронна ландшафтна область "Бескиди"
Охоронна ландшафтна область Малі Карпати
Охоронна ландшафтна область Білі Карпати
Охоронна ландшафтна область Велика Фатра
Охоронна ландшафтна область Гірська Орава
Охоронна ландшафтна область Штіавницьке Горбогір'я
Охоронна ландшафтна область Муранська Планина
Охоронна ландшафтна область Поляна
Охоронна ландшафтна область Словацький рай
Охоронна ландшафтна область Вигорлат
Охоронна ландшафтна область Східні Карпати
4.2. Польські Карпати
Баб'є-Гурський біосферний заповідник
Татранський національний парк
Горчанський національний парк
Пієнінський національний парк
Бещадський національний парк
Інші охоронні території
4.3. Угорські Карпати
Бюккський національний парк
Агтелекський біосферний заповідник
Рослинність
Голлокейський ландшафтоохоронний район
Лазберцький ландшафтоохоронний район
Берженьський ландшафтоохоронний район
Земпленський ландшафтоохоронний район
Природні резервати державного значення
Токайсько-Бодрогзугський ландшафтоохоронний район
4.4. Українські Карпати
Угольсько-Широколужанський заповідний масив
Хустський заповідний масив "ДОЛИНА НАРЦИСІВ"
Карпатський національний парк
Національний парк "Синевир"
Інші важливіші природоохоронні території
Національний парк "Українські Бескиди"
4.5. Румунські Карпати
Біосферний заповідник Ретезат
Бучеджські гори і природні резервати на їх території
5. Міжнародний біосферний заповідник у Бескидах (проект) та його значення для природоохоронного співробітництва
6. Поліфункцюнальне значення заповідних екосистем та оптимізація їхнього охоронного режиму
Післямова











ФОТО ЦІНИ КОНТАКТИ КОТЕДЖІ


Басейн Золота Підкова (Золотая Подкова)

Фотографії туристичної бази Золота Підкова


Відпочинок у Карпатах у Золотій Підкові Альтанки туристичної бази Золота Підкова Ресторан туристичної бази Золота Підкова Дозвілля туристичної бази Золота Підкова Ціни туристичної бази Золота Підкова Контакти туристичної бази Золота Підкова Котеджі туристичної бази Золота Підкова