Партнери:

 

Відпочинок у Карпатах у Золотій Підкові

 

 

: або для відпочинку :: для Золотої Підкови :

Будь-яка макроекономічна політика, на думку основних теоретиків цієї школи, навряд чи може поліпшити положення - економічні агенти досить добре пристосовуються до змін середовища, зводячи на немає всі міри уряду по її зміні, ефект може бути тільки у випадку наявності вичерпної інформації в уряду і центрального банку.
Такі теоретичні позиції визначили і відповідну систему заходів впливу держави на економіку. У руслі неоконсервативних моделей, реалізованих на практиці урядами Р. Рейгана в США, М. Тетчер у Великобританії, К. Танакой у Японії й ін. у 80-х рр. здійснювався цілий комплекс заходів для держави з активної "гри" на економічному полі і посиленню конкурентних початків теорія. Проводилася масштабна приватизація державної власності, радикальна реформа керування державними підприємствами, відбувалося перегулювання економіки - перегляд і скасування багатьох законодавчих обмежень і регламентацій (особливо в сфері праці і соціальних відносин, антимонопольних мір ). Скорочувалися масштаби перерозподілу національного доходу через державний бюджет, зменшувалися як дохідна, так і видаткова частини бюджету.
Фіскальна політика стимулювання попиту була визнана неспроможної в нових умовах, значення фіскальної політики в цілому різко знизилося. Послідовне зниження податків, перегляд податкової системи і політики в цілому, зокрема, зменшення прогресивності оподатковування дозволило активізувати приватні інвестиції, звести нанівець ефект витиснення (державними інвестиціями часток), спростити рішення проблем структурної перебудови економіки, зростання виробництва. Скорочення дефіциту державного бюджету і внутрішнього боргу ґрунтувалося на різкому зменшенні видатків (насамперед на соціальні нестатки, на зміст збиткових держпідприємств, на субсидії і дотації галузям економіки, на зміст апарата керування) і дійсно зіграло свою роль в економічній стабілізації.
В результаті здійснення такої політики зростання сукупної пропозиції при обмеженні попиту сприяло стабілізації цін і подоланню стагфляції. Але головну роль у боротьбі з інфляцією зіграла грошово-кредитна політика - послідовне обмеження грошової маси (у тому числі за допомогою тагетирування - законодавчого визначення темпів росту грошової маси), поясненні ефективна процентна політика й ін. Монетарна політика стала основний у системі мір неоконсерваторів. Розумна зовнішньоекономічна політика також сприяла посиленню конкурентних початків за рахунок моделей лібералізації торговельних і інших відносин рівноваги.
Отже, неоконсервативні підходи до державного регулювання орієнтовані на досягнення інших пріоритетних цілей і віддають перевагу не прямому регулюванню, а непрямому, не фіскальній політиці, а грошово-кредитної. Однозначно визнається роль держави в сприянні структурній і науково-технічній політиці - на ці напрямки виділялися значні бюджетні кошти.
Оцінюючи результати функціонування даної моделі на практиці, слід зазначити, що в більшості випадків вона виявилася адекватної ситуації й ефективною: інфляція була подавлена, була здійснена структурна перебудова економіки, намітився стійкий економічний ріст, тобто поставлені цілі були досягнуті. У той же час неоконсерватизм неминуче привів до загострення проблем безробіття, рівня життя і соціального захисту населення, підсилилася соціальна диференціація в суспільстві. Потенційно це розглядається як основа можливого визначеного крену убік кейнсіанських традицій. У всякому разі, деякі економісти вже в політику адміністрації У. Клінтона схильні бачити подібні зміни
Отже, розгляд двох базових моделей змішаної економіки свідчить про те, що характер моделі, її зміна іншої викликані потребами соціально-економічного розвитку і спираються на положення основних шкіл теоретичної думки. Як уже відзначалося, можна вести мову і про інші моделі - командної (планової, соціалістичної), причому в різних її модифікаціях, наприклад, ринкового соціалізму; фашистської; моделі соціального ринкового господарства Німеччини (Л. Ерхард); шведської моделі (шведський соціалізм); про моделі економік "нових індустріальних держав" і ін.).

Окремою проблемою є модель державного регулювання в країнах з перехідною економікою (постсоціалістичних). Варто визнати, що вона осмислена в найменшому ступені. Відсутність стрункої теорії перехідної економіки прирікає уряди країн спиратися в основному на метод проб і помилок, чреватий великими витратами для суспільства. Застосування неоконсервативних рецептів для цих країн у сучасних умовах буває настільки ж невиправданим, як і кейнсіанських підходів [21, с.218].