Партнери:

 

Відпочинок у Карпатах у Золотій Підкові

 

 

: або для відпочинку :: для Золотої Підкови : Банківська система України побудована у відповідності з дворівневим принципом організації. Структура Національний банк є банком першого рівня і виконує традиційні функції, які є характерними для центрального банку будь-якої держави: він є емісійним та розрахунковим центром держави, банком банків та банкіром уряду. Відповідно до ст. 99 Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання цієї функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також цінової стабільності у межах своїх повноважень. Відповідно до ст. 7 Закону «Про Національний банк України» НБУ виконує такі функції: 1) визначає та проводить грошово-кредитну політику; 2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг; 3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування; 4) встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; 5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; 6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками та іншими фінансово-кредитними установами; 7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; 8) здійснює банківське регулювання та нагляд; 9) веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках; 10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; 11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; 12) здійснює відповідно до визначених декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. повноважень: валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями; 13) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами; 14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин; 15) організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей; 16) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку; 17) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України; 18) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом. Національний банк має виключне право щодо визначення та проведення державної грошово-кредитної політики [2]. До основних напрямків державної грошово-кредитної політики відносяться: 1) аналіз та прогноз економічної кон'юнктури, яка склалася у державі; 2) обгрунтування обсягу грошової маси, що знаходиться в обігу на початок і кінець року; 3) методи грошово-кредитного регулювання; 4) шляхи регулювання рівня облікової та процентної ставок банківських та інших фінансово-кредитних установ; 5) засади валютної політики; 6) заходи щодо забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці та стійкості її курсу стосовно іноземних валют. Основні засади грошово-кредитної політики, яку визначає та проводить Національний банк, грунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту Державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через такі чинники: 1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ; 2) процентна політика; 3) фінансування комерційних банків; 4) управління золотовалютними резервами; 5) операції з цінними паперами; 6) регулювання імпорту та експорту капіталу. Національний банк встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів, при цьому: а) для банків та інших фінансово-кредитних установ встановлюється єдиний розмір обов'язкових резервів в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та sноземній валюті; б) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні норми обов'язкових резервів; в) рішення про підвищення норм резерву набирає чинності не раніше ніж через десять днів після його опублікування. Національний банк може застосовувати систему рефінансування, якою визначаються форми, порядок, умови та ліміти кредитування банків та інших фінансово-кредитних установ. Національний банк має право здійснювати систему рефінансування, надавати банкам та іншим фінансово-кредитним установам кредити, як правило, через кредитні аукціони, на строк не більше одного року під заставу. Перелік цінних паперів, придатних для забезпечення кредитів, а також випадки використання з цією метою інших цінностей визначаються Правлінням Національного банку [12, с. 69-70]. Національний банк може встановлювати прямі кількісні обмеження на рефінансування банків та інших кредитних установ, регулювання конкретних видів кредиту для банків та інших фінансово-кредитних установ та проведення окремих банківських операцій. Прямими кількісними обмеженнями є встановлення лімітів на рефінансування банків та інших фінансово-кредитних установ. Кредитні ресурси Національного банку складаються з коштів статутного та інших фондів, залишків коштів Державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках. Національний банк має право у разі неповернення в строк наданих ним кредитів стягувати суму заборгованості та плату за користування кредитом у судовому порядку. Слід зазначити, що Національному банку забороняється надавати кредити Уряду для фінансування дефіциту Державного бюджету, купувати державні цінні папери при їх первинному розміщенні, крім випадків, коли це передбачається законодавчими актами, які стосуються Державного бюджету України.